ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СУБ’ЄКТИВНОГО ВІДЧУТТЯ АВТОНОМНОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Анотація

У статті теоретично осмислено феномен суб’єктивного відчуття автономності у професійній діяльності викладачів закладів вищої освіти як багатовимірного психологічного утворення, що охоплює ціннісно-мотиваційну, когнітивно-рефлексивну, поведінкову, операційно-інструментальну, соціально-реляційну та інші сфери особистості. Актуальність проблеми зумовлена необхідністю глибшого розуміння внутрішніх механізмів автономного функціонування викладача в умовах реформування системи вищої освіти, цифрової трансформації, підвищеної зовнішньої підзвітності та соціальної нестабільності. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування психологічних механізмів формування суб’єктивної автономності викладача ЗВО та виявлення умов, що сприяють або перешкоджають її реалізації в академічному середовищі. Аналіз Self-Determination Theory теорії суб’єктності та концепції реляційної автономії уможливив виокреслення підходів до розуміння автономності як внутрішньої злагодженості між цінностями, рішеннями та діями. Систематизовано уявлення про суб’єктивну автономність викладача як внутрішнє переживання свободи, відповідальності та смислової узгодженості професійної діяльності. Виокремлено ключові психологічні механізми: інтеріоризацію професійних цінностей, рефлексію, саморегуляцію, розвиток професійної ідентичності та внутрішню мотивацію до зростання. Описано соціально-психологічні умови, що детермінують автономне функціонування: підтримка з боку керівництва і колег, академічна довіра та психологічна безпека, гнучкість в управлінні освітнім процесом, участь у професійних спільнотах. Обґрунтовано значущість суб’єктивної автономності як ресурсу професійного самоздійснення, інноваційності та психологічної стійкості викладача ЗВО.