ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ КОНФЛЮЕНЦІЇ В ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ ВІДНОСИНАХ У ПРОЦЕСІ ВКЛЮЧЕННЯ В ІНКЛЮЗИВНИЙ ПРОСТІР

Анотація

У статті представлено результати емпіричного дослідження феномену конфлюенції в системі дитячо-батьківських взаємин у межах інклюзивного освітнього середовища. Конфлюенція розглядається як стан порушення психологічних меж у системі «батьки – дитина», що виявляється в надмірній емоційній включеності дорослого, контролюючому стилі взаємодії та обмеженні розвитку автономності в дитини. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю цілісного осмислення впливу інклюзивних освітніх практик не тільки на дитину з особливими освітніми потребами, але й на її сім’ю, яка відіграє ключову роль у процесі адаптації до інклюзивного середовища. Метою дослідження було встановлення наявності та характеру зв’язку між рівнем конфлюенції в батьків і показниками автономності дитини. У дослідженні взяли участь 135 респондентів, серед яких діти віком 6–12 років із типовим розвитком і з особливими освітніми потребами, а також їхні батьки. Методичний інструментарій включав авторську анкету оцінювання конфлюенції, 16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла (форма А) та методику «Неіснуюча тварина». Статистична обробка даних передбачала використання t-критерію Стьюдента для міжгрупового порівняння та коефіцієнта кореляції Пірсона для виявлення взаємозв’язків між показниками. Результати дослідження засвідчили значущі відмінності в рівні конфлюентних проявів у батьків двох досліджуваних груп: батьки дітей з особливими освітніми потребами частіше демонстрували високий рівень емоційної залежності, тривожності, схильності до гіперопіки та зовнішньої регуляції поведінки дитини. У дітей цієї ж групи виявлено нижчий рівень автономності в побутовій, емоційній і соціальній сферах. Статистично підтверджено обернений зв’язок між рівнем конфлюенції в батьків і показниками автономного функціонування дітей (r = −0,58; p < 0,01). Отримані дані дозволяють розглядати конфлюенцію як психологічний чинник ризику порушення розвитку самостійності дитини в умовах інклюзивної освіти. Наголошується на важливості включення системної роботи з батьками до програм психолого-педагогічного супроводу, спрямованої на формування адаптивного стилю взаємодії та підтримку автономного розвитку дитини.