ТРАКТУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У СВІТОВІЙ НАУКОВІЙ ДУМЦІ ТА ЙОГО ЕКСТРАПОЛЯЦІЯ В УКРАЇНСЬКЕ МУЗИКОЗНАВСТВО

Анотація

Музика є одним із засобів формування національно-ментальних установок, тому аналіз трактування феномену національної ідентичності у світовій науковій думці та екстраполяція вказаних знань в українське музикознавство є важливою задачею, що має вирішуватися і в теоретичній, й у подальшому ‒ у практичній сфері. Мета статті – увиразнити головні ідеї щодо національної ідентичності у світовій науковій думці на прикладі досліджень Ентоні Сміта (1994), Венсана Декомба (2015) та Монтсеррат Гібернау (2012) задля подальшої екстраполяції в українське музикознавство. Методологія дослідження відображена у таких завданнях: 1) розглянути ситуацію з вивчення національної ідентичності в українському музикознавстві; 2) проаналізувати найбільш вагомі ідеї зі світової гуманітаристики, дотичні до проблеми національної ідентичності; 3) укласти висновки щодо сутнісних ознак національної ідентичності, задекларованих у світовій науковій думці, та екстраполяції вказаних знань в українське музикознавство. Наукова новизна. У статті, поряд з увиразненням певних ідей Anthony D. Smith (Ентоні Сміт, 1994), Vincent Descombes (Венсан Декомб, 2015) та Montserrat Guibernau (Монтсеррат Гібернау, 2012), що стосуються предмета дослідження, до українського музикознавства привноситься інформація про праці Peter Wade (1998), Cecily Morrison (2003), Anthony Arblaster (2002), Raymond Knapp (2006, 2009), Ilir Ramadani (2017, ряду авторів статей зі збірки «Music, National Identity and the Politics of Location: Between the Global and the Local» (2016) та ін. Висновок. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що опрацювання проблеми національної ідентичності знаходить все більш множинні експлікації в українському музикознавстві. Причини вбачаємо у двох головних рисах вказаного феномену. По-перше ‒ це тісний взаємозвʼязок з культурою, з процесом усвідомлення власної належності до тієї чи іншої національно-культурної групи, яка, у свою чергу, послуговується певним музично- символьним тезаурусом. По-друге ‒ важливість проблеми ідентичності для сучасної України, що декларували при визначенні актуальності проблеми, піднятої у даній публікації. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в аналізі, крізь призму вияву національної ідентичності, різноманітних явищ української музичної культури, у знаходженні тих маркерів, які позначають ті чи інші музичні явища як «свої».