КАФЕДРА КАМЕРНОГО СПІВУ В ХРОНОПИСІ ВОКАЛЬНОЇ ШКОЛИ КИЇВСЬКОЇ КОНСЕРВАТОРІЇ

Анотація

Мета роботи полягає у дослідженні передумов створення в 2017 році першої та єдиної в Україні кафедри камерного співу в контексті вивчення хронопису вокальної школи Київської консерваторії. Методологія дослідження. Застосовано порівняльно-історичний, типологічний, описовий, ретроспективний методи аналізу, моделювання, спостереження й узагальнень музично-педагогічного досвіду; опрацьовано архівні джерела інформації. У статті подано хронопис вокальної школи Київської консерваторії в іменах її достойників, – викладачів і лекторів, які виховали не одне покоління видатних українських співаків і вокальних педагогів. Головною рисою вокальної школи Київської консерваторії (з 1996 – Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського) визначено спадкоємність досвіду. Відзначено, що, заснована в 2017 році, після розділення кафедри сольного співу, випускаюча кафедра камерного співу стала потужним осередком вищої вокальної освіти. На кафедрі діє магістратура, асистентура й творча аспірантура. Виховна робота серед студентів кафедри полягає не лише в опануванні вузько-однобічними професійними засобами: у напрацьованих методиках акумульовано міждисциплінарну проєкцію сукупності знань про музичне мистецтво, що є безсумнівним свідченням реального процесу культуроґенезису у творенні сучасного вокального художнього простору. Наданий хронологічний опис діяльності засновників вокальної школи Київської консерваторії дозволяє розглядати її, як історичну модель музичного життя, що уособлює зміст професійної вокальної освіти України в періоди становлення, розвитку й розквіту основних форм навчального процесу. Вивчення аспектів діяльності кафедри камерного співу як спадкоємиці досвіду вокальної школи Київської консерваторії сприяє визначенню перспектив її розвитку в сучасному часо-просторі національної культури. Оскільки спрямування магістральних рис української вокальної школи здебільшого узгоджується зі стильовими напрямками й особливостями музичного мислення конкретних історичних періодів культурного розвитку, особливого значення набуває наявність цілісних комплексів знань у галузі духовного просвітництва. Завжди на часі – виявлення, дослідження та збереження досвіду існуючих, а також – вивчення створюваних комплексів знань у галузі музичного мистецтва. Цьому й покликана сприяти важлива історична місія вокальної школи Київської консерваторії в музично-освітній метасистемі національної культури, що продовжує поповнювати й посилювати здобутки світової скарбниці музичного мистецтва. Наукова новизна: здобутки кафедри камерного співу в хронописі вокальної школи Київської консерваторії розглянуто вперше. Висновки. Визначено, що хронопис вокальної школи Київської консерваторії продовжує поповнюватися здобутками вітчизняної та світової скарбниці музичного мистецтва. Ця школа, як історична модель музичного життя, втілює зміст професійної вокальної освіти в Україні в періоди становлення, розвитку та розквіту основних форм навчального процесу. Вивчення аспектів діяльності кафедри камерного співу, як спадкоємиці досвіду вокальної школи Київської консерваторії, сприяє визначенню перспектив її розвитку в сучасному часопросторі національної культури. Спрямованість основних рис української вокальної школи здебільшого відповідає стильовим течіям та особливостям музичного мислення конкретних історичних періодів розвитку культури. Особливого значення набуває наявність цілісних комплексів знань у сфері духовного просвітництва. Важлива історична місія вокальної школи Київської консерваторії покликана сприяти виявленню, дослідженню та збереженню досвіду існуючого, а також вивченню нового. Створені комплекси знань у галузі музичного мистецтва, – абсолютний авторитет у музично-освітній метасистемі національної культури.