АБСТРАКТНЕ В ОБРАЗОТВОРЧОСТІ СЬОГОДЕННЯ: ОБУМОВЛЕНА АКТУАЛЬНІСТЬ ТА ГОНИТВА ЗА «СУЧАСНИМ»
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2024-2-13Ключові слова:
абстрактне мистецтво, актуальність, дієвість, сучасне, суб’єктивне.Анотація
У статті висвітлено авторську позицію щодо визначення сучасних наративів дієвості абстрактного в системі функціонування образотворчого мистецтва сьогодення, представлено на суспільний огляд ключові аспекти аналізу причин і принципів звернення нинішніх вітчизняних митців (живописців, графіків, скульпторів) до абстрактної виражальності як такої. Спонукальним чинником до проведення такого дослідження послужило бажання з’ясувати, що є найбільш вагомим і значимим для повноти вираження у цій сфері. Мета статті – дати оцінку абстрактного, як чинника і виразника сучасних поступів вітчизняних митців, визначити співвідношення в ньому обумовленої актуальності та «гоніння за сучасним». Методологія. Механізм розгляду піднятих питань побудований на основі комплексного аналізу природи абстрактного, його актуальності в процесах пошуків нинішніми митцями інноваційних форм творчого вираження. Основні методи роботи – пошуково-бібліографічний, мистецтвознавчий, діахронно-синхронний, спостереження, аналітичний, компаративний, інтеграційний, абстрагування, диференціювання, систематизації. Наукова новизна. Вперше робиться спроба об’єктивно вивести алгоритм продуктивної реалізації художника через призму абстрактного, апелюючи безпосередньо до спонук, принципів і механізмів послуговування засобами абстрактної виражальності. Означено два ключові аспекти, якими в принципі контитуються сучасні вітчизняні абстракціоністи: суть одного розкривається через формулу дій «від об’єктивно затребуваного і актуального до суб’єктивного вираження опрацьовуваного», а другого – у радикально протилежному русі – «від суб’єктивного, індивідуального до виходу на загал». Висновки. Підкреслено, що мистецький твір з’являється як результат зародження і реалізації творчої ідеї. Тому безпосередньо судити про ступінь досягнення наміченої мети у роботі може лиш сам її автор. Однак у цьому дослідженні «під оцінку» ставилася не стільки якість абстрактних творів, виконаних сучасними українськими митцями, як самі принципи провадження роботи у цій сфері, механізми добору авторами алгоритмів виконання творінь такого штибу, пошуку їх контенту, манер стилістично-образної подачі та прийомів технічного втілення унаочнюваного.
Посилання
Вишеславський Г. Що до вподоби : сучасне мистецтво, актуальне мистецтво, Modern art, contemporary аrt? Образотворче мистецтво. 2015. № 1. С. 86–87.
Голубець О. М. Українське мистецтво ХХ століття. Львів : Вид-во «Колір ПРО», 2022. 200 с.
Горбатенко Л. П. Асоціативно-образний живопис як самобутній напрям нефігуративного образотворчого мистецтва. АРТ-платФОРМА : альманах. Київ : КМАЕЦМ, 2021. Вип. 1 (3). С. 361–370.
Дубрівна А. П. Абстракція як феномен образотворчого мистецтва України : монографія. Київ : Автограф, 2022. 200 с.
Міронова Т. Основні напрями українського мистецтва 1990–2020 років : художня мова, форми та виражальні засоби – стан дослідженості проблеми. Сучасне мистецтво. 2021. Вип. 17. С. 175–182.
Рудик Г. Б. Основні напрями розвитку абстрактного живопису : історичний огляд. Наукові записки НаУКМА. 1999. Т. 13 : Теорія та історія культури. С. 69–78.
Скринник-Миська Д. М. «Сучасне мистецтво», «сучасний художник» : трансформація понять. «Ерделівські читання». Вісник Закарпатського художнього інституту. 2014. Вип. 5. С. 55–59.
Собкович О. Сучасне / актуальне мистецтво в художній критиці Києва початку ХХІ століття. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2020. Вип. 34. Т. 4. С. 50–57.
Турчак Л. Актуальні питання сучасного образотворчого мистецтва України. Історіографічні аспекти. Художня культура. Актуальні проблеми. 2007. Вип. 4. С. 170–171.
Юр М. Абстрактний живопис України : світові тенденції та національні традиції. Сучасне мистецтво. 2009. Вип. 6. С. 90–103.