НАРОДНОПІСЕННЕ ВИКОНАВСТВО У СУЧАСНОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗИКОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Народнопісенне виконавство – атрибутивний маркер українського художнього простору, феноменологічна та онтологічна специфіка якого завжди була у фокусі уваги музикологічного знання. Мета статті – виявлення провідних концептуальних спрямувань у музикологічному дискурсі щодо питань народнопісенного виконавства. Методологія дослідження має основою засади системного підходу, аналізу та синтезу. Наукова новизна полягає у систематизації та окресленні новітніх спрямувань сучасного музикологічного знання, спрямованих на висвітлення феноменологічної та онтологічної специфіки народнопісенного мистецтва. Висновки. У статті на ґрунті аналізу сучасних досліджень із широкого кола питань народнопісенного виконавства висвітлено специфіку таких провідних дослідницьких модусів, як: феноменологічний, орієнтований виявлення специфіки виконавського фольклоризму та аматорства як культурного феномену; культурологічний, у межах якого конструюється новітнє осмислення народнопісенного мистецтва як художнього відбиття генного коду та менталітету нації, чинника ідентичності та буття традиційної етнокультури; регіональний, який вирізняється поглибленим дослідженням історії та виконавської специфіки народнопісенного виконавства, зокрема і в контексті діяльності української діаспори; методичний, у межах якого постають нові питання педагогіки, пов’язані з потребою посилення значущості українознавчого фундаменту сучасної фахової підготовки виконавця народної пісні, регіонально маркованих навичок виконавства та емоційної компоненти народнопісенного мистецтва, його режисерського оформлення та синтезу з маркерами мистецтва естради; персональний, позначений спрямованістю на виявлення специфіки інтерпретування народнопісенної виконавської парадигми у творчості видатних виконавиць народної пісні; термінологічний, який характеризується тенденцією розширення термінологічного апарату з питань народнопісенного виконавства, активізацією обігу понять «етноестетика», «народнопісенне амплуа»; функціональний, орієнтований на висвітлення проблем буття народнопісенного мистецтва у художньому просторі сучасності.