ФЕНОМЕНОЛОГІЯ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

Музика – особливий вид мистецтва, цінність якого полягає у процесі виконання творів і слухання, при якому виявляється сукупність феноменів її звучання та їх вплив на сприйняття людини. Пласти таких музичних феноменів у творі здатні відобразити різні смислові грані. Нерідко твір, являючи собою джерело різнопланової інформації, має високий рівень смислової концентрації. Тому вивчення музики з погляду філософії передбачає необхідність феноменологічного підходу, що дозволяє максимально усвідомлено поставитися до питання музичного сприйняття. Метою статті є феноменологічне дослідження музичного мистецтва, що дозволяє: інтерпретувати його сутність; виявити механізми впливу на процеси становлення та розвитку музичної культури; окреслити роль музики у трансляції через час та простір художньо-естетичних і духовних смислів, цінностей культури на прикладі європейської країни. Методологічні підходи та методи дослідження базувалися на сформованих у культурології методах інтерпретації музикальної культури. Новизна та наукова значущість дослідження полягає в тому, що в ньому розкрито сутність феноменології музичної культури та мистецтва в контексті становлення та розвитку культури як: носія смислів та цінностей культури, інструменту самосвідомості та самотворення культури. Висновки. Феноменологія як вчення про феномени – це не тільки теорія, що описує ті чи інші явища (буття, свідомість, витвір мистецтва), скільки метод, що дозволяє виявити і розкрити сутність феноменів, внутрішній зміст. У статті розглядається застосування системного підходу до сучасної музичної культури у поєднанні діяльнісного та аксіологічного розуміння культури. Обґрунтовується концепція системи сучасної музичної культури, ядром якої є цінності. Відмінності між масовою музичною культурою та академічною музичною культурою криються у значущості елементів у системі, які безпосередньо залежать від цінностей, що лежать в основі конкретної музичної культури.