ФЕНОМЕНОЛОГІЯ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2024-6-2Ключові слова:
феноменологія музики, цінності, музична культура, масова музика, сучасна музикаАнотація
Музика – особливий вид мистецтва, цінність якого полягає у процесі виконання творів і слухання, при якому виявляється сукупність феноменів її звучання та їх вплив на сприйняття людини. Пласти таких музичних феноменів у творі здатні відобразити різні смислові грані. Нерідко твір, являючи собою джерело різнопланової інформації, має високий рівень смислової концентрації. Тому вивчення музики з погляду філософії передбачає необхідність феноменологічного підходу, що дозволяє максимально усвідомлено поставитися до питання музичного сприйняття. Метою статті є феноменологічне дослідження музичного мистецтва, що дозволяє: інтерпретувати його сутність; виявити механізми впливу на процеси становлення та розвитку музичної культури; окреслити роль музики у трансляції через час та простір художньо-естетичних і духовних смислів, цінностей культури на прикладі європейської країни. Методологічні підходи та методи дослідження базувалися на сформованих у культурології методах інтерпретації музикальної культури. Новизна та наукова значущість дослідження полягає в тому, що в ньому розкрито сутність феноменології музичної культури та мистецтва в контексті становлення та розвитку культури як: носія смислів та цінностей культури, інструменту самосвідомості та самотворення культури. Висновки. Феноменологія як вчення про феномени – це не тільки теорія, що описує ті чи інші явища (буття, свідомість, витвір мистецтва), скільки метод, що дозволяє виявити і розкрити сутність феноменів, внутрішній зміст. У статті розглядається застосування системного підходу до сучасної музичної культури у поєднанні діяльнісного та аксіологічного розуміння культури. Обґрунтовується концепція системи сучасної музичної культури, ядром якої є цінності. Відмінності між масовою музичною культурою та академічною музичною культурою криються у значущості елементів у системі, які безпосередньо залежать від цінностей, що лежать в основі конкретної музичної культури.
Посилання
Воронова Н.С. Філософське підґрунтя сучасної хореографії. Перспективи та інновації науки (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина»). № 16(34). 2023. 1037 с. С. 67–79. https://doi.org/10.52058/2786-4952-2023-16(34)-67-79
Adorno T. W. Úvod do sociologie hudby: dvanáct teoretických přednášek. Vydání první. Překlad Josef Hlaváček. Praha: Filosofia, 2015.
Benson B.E. The Improvisation of Musical Dialogue: A Phenomenology of Music. Bruce Ellis Benson Cambridge: Cambridge University Press, 2009.
Hogenová A. K fenoménu pohybu a myšlení, Vyd. 1. – Praha: Eurolex Bohemia, 2006.
Hogenová A. K Husserlovým pasivním syntézám, Praha : Pedagogická fakulta Masarykovy univerzity, 2014.
Hogenová A. Čas a sebepoznání, Praha : Pedagogická fakulta Univerzity Karlovy, 2014.
Horty J. Frege on Definitions: An Example of Semantic Content. Sense and meaning. 2009. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199732715.003.0004
Husserl E. Analysen zur passiven Synthesis. Den Haag : Martinus Nijhoff, 1966.
Husserl E. Krisis der europäischen Wissenschaften und transzendentale Phönomenologie. Hamburg : Felix Meiner Verlag, 1992.
Husserl E. Přednášky k fenomenologii vnitřního časového vědomí. Praha : SPN, 1970.
Husserl E. Logische Untersuchungen. Halle : Max Niemayer, 1901.
Husserl E. Vorlesungen zur Phänomenologie des inneren Zeitbewusstseins. Halle : herausgegeben von M. Heidegger Freiburg, 1928.
Husserl E. Erste Philosophie 1923–1924. Hamburg : Felix Meiner Verlag, 1992.
Lewin D. Music Theory, Phenomenology, and Modes of Perception // Music Perception: An Interdisciplinary Journal, Vol. 3 No. 4, Summer, 1986.
Lyotard J. F. Fenomenologie. Praha : Oikúmené, 1995.
Patočka J. Přirozený svět jako filosofický problém. Praha : SPN, 1936. Risinger, K. Hierarchie hudebních celků, Praha, Panton, 1969.