РОЗВИТОК ХОРОВОГО МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ В ХХ СТОЛІТТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2024-6-9Ключові слова:
хорове мистецтво, Україна, ХХ століття, національна музична культура, хорові традиції, репертуар, диригенти, регіональні особливості, композиториАнотація
Статтю присвячено дослідженню розвитку хорового мистецтва в Україні у ХХ столітті, яке відіграло ключову роль у формуванні національної музичної культури. Увагу приділено етапам становлення та еволюції хорового співу, зокрема професійного та аматорського напрямів, а також розкрито вплив суспільно-політичних змін на цей процес. Хорове мистецтво цього періоду відзначається жанровим розмаїттям, інноваційними підходами до виконавства та популяризацією української музики на міжнародній арені. Дослідження висвітлює вплив історико-культурного контексту на формування хорових традицій, що позначалося на тематиці та ідеологічній спрямованості творів. У статті розглянуто, як політичні події, такі як встановлення радянської влади, Друга світова війна та доба відлиги, вплинули на специфіку розвитку хорового мистецтва. Водночас аналізується роль хорового співу у збереженні національної ідентичності та спротиві асиміляції. Особлива увага приділяється діяльності провідних українських композиторів, диригентів і педагогів, які зробили вагомий внесок у розвиток хорового мистецтва. Розглядаються творчі досягнення Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Левка Ревуцького, Григорія Верьовки та інших митців, які збагатили український хоровий репертуар. Аналізуються новаторські методики викладання хорового співу та організація діяльності провідних хорових колективів, зокрема Державної заслуженої капели України «Думка» та хору імені Григорія Верьовки. Окремо досліджується регіональний аспект хорового мистецтва. Розглянуто специфіку розвитку хорових традицій у різних частинах України, зокрема у західних, центральних та південних регіонах. Наголошено на унікальній взаємодії професійного та народного співу, що сприяло гармонійному розвитку хорового репертуару й виконавських практик. У висновках підкреслюється значення хорового мистецтва для збереження української культурної спадщини, його вплив на формування національної свідомості та ролі у зміцненні культурних зв’язків України з іншими країнами. Стаття також акцентує на важливості подальшого вивчення цього феномену в контексті сучасних викликів.
Посилання
Бевзенко Л. Традиції і новаторство в українському хоровому мистецтві. Харків: Вища школа, 2012. С. 140–160.
Бурцева В. Хорове мистецтво України: соціокультурні аспекти. Харків: ВДНХ, 2013. С. 112–130.
Карабиць І. Культура українського хорового мистецтва XX століття. Київ: Академія, 2010. С. 55–80.
Лавріненко В. М. Хорове мистецтво України: історія та сучасність. Київ: Музична Україна, 2005. С. 45–70.
Леонтович М. Сучасне українське хорове мистецтво. Київ: Музика, 1990. С. 25–50.
Соловйов О. Розвиток української хорової музики в XX столітті: традиції та інновації. Львів: ЛНУ, 2014. С. 80–95.
Станкевич О. Хорове мистецтво України в контексті культурних трансформацій XX століття. Київ: Наукова думка, 2011. С. 102–125.