ОБРАЗ ОРФЕЯ В ДУХОВНО-ЕСТЕТИЧНОМУ ПРОСТОРІ НІМЕЦЬКО-АВСТРІЙСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НОВОГО ЧАСУ
Ключові слова:
Орфей, орфізм, музична культура Австрії та Німеччини, опера, жанр, стиль, міф, орфічний міф, класицизм, експресіонізм, фортепіанний концерт.Анотація
У дослідженні узагальнено особливості відтворення орфічної тематики в німецько-австрійській музичній культурі XVII – початку XX століть. Мета роботи – виявлення жанрово-стильової специфіки втілення образу Орфея в німецько-австрійській музично-історичній традиції Нового часу та її духовно-естетичних шукань. Методологія роботи. Суттєвими для цієї роботи є жанрово-стильовий, інтонаційний, міждисциплінарний, музично-культурологічний, а також аналітико-музикознавчий методи дослідження. Наукова новизна роботи визначена тим, в ній уперше підсумовані відомості про жанрово-стильові метаморфози образу Орфея в німецько-австрійській культурі та музиці Нового часу. Висновки. Німецькомовний музичний світ Європи Нового часу виявляє оригінальність підходу у відтворенні орфічної тематики. Зазначена образна сфера знаходить оригінальне втілення і в поетиці «Орфея та Еврідіки» Г. Шютца, і в концепції 4-го фортепіанного концерту Л. Бетховена, в якому всі частини пов’язані з оповіданням про ключові події буття Орфея та його духовно-мистецької місії, репрезентованими в «Метаморфозах» Овідія. Орфічна тематика в австрійській культурі також представлена оперою Й. Гайдна «Душа філософа, або Орфей і Еврідіка», поетика якої, з одного боку, цілком укладається в рамки типології опери серіа, з іншого – повертає названу жанрову традицію та популярний міф в бік акцентування духовно-філософської проблематики австрійського Просвітництва, скорегованої також ідеями масонства. На початку ХХ століття орфічна тематика, репрезентована в річищі традицій австрійського експресіонізму, отримує яскраве втілення в опері Е. Кшенека – О. Кокошки «Орфей і Еврідіка», що відтворює відомий міф в дусі трагічного гротеску. Її драматургічний конфлікт реалізується у послідовній взаємодії контрастних образно-інтонаційних сфер в дусі романтичної опери ХІХ століття, гранично посиленої «екстремальним експресіонізмом» висловлення, що проявляється в музичній мові опери Е. Кшенека, в якій переважає атональність як ознака повної дисгармонії відносин головних героїв. Відповідно вокальний стиль цього твору, на відміну від мелодійно-аріозного тонусу орфічних опер попередніх епох, тяжіє до складного речитативу інструментального типу.
Посилання
Бачинська Ю. Геній та міф в оперному баченні Й. Гайдна. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: зб. наук. пр. Вип. 27: Й. Гайдн – І. Котляревський: мистецтво оптимізму / Харк. держ. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського; ред.-упоряд. Л. В. Русакова. Харків: Тимченко, 2009. С. 123–129.
Бачинська Ю. Сценічні втілення опер Йозефа Гайдна (за матеріалами німецьких музикознавців). Часопис НМАУ імені П. І. Чайковського. 2013. № 3. С. 44–54.
Джулай Г. А. Метаморфози образу Орфея у французькій сольній кантаті XVII–XVIII століть. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Мистецтвознавство. 2022. Вип. 40. С. 25–31.
Еліаде М. Священне і мирське. Міфи, сновидіння і містерії. Мефістофель і андрогін. Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання /пер. Г. Кьорян, В. Сахна. Київ: Основи, 2001. 592 с.
Єленський В. Орфізм Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. Київ: Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України: Абрис, 2002. С. 456.
Єрмоленко В. А. Орфей, Діоніс та мрії про регенерацію: філософсько-літературні сюжети ХІХ ст. Людина в часі (філософські аспекти української літератури ХХ–ХХІ ст.) / упоряд. В. Моренець, М. Ткачук, / наук. ред. В. Моренець; Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія». Київ: Унів. видавництво «Пульсари», 2010. С. 54–75.
Касьянова О. В. Міф про Орфея та Еврідіку в хореографічних інтерпретаціях музичного театру. Часопис НМАУ імені П. І. Чайковського. 2013. № 3. С. 100–106.
Козовик І. Словник античної міфології. Київ: Навчальна книга – Богдан, 2006. 312 с.
Колощук Н. Г. Орфей та Нарцис у парі, або Модерн крізь призму архетипних образів еґо-тексту. Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки / Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки; [редкол.: В. Ф. Давидюк та ін.]. Луцьк, 2011. № 13: Філологічні науки: Літературознавство. С. 64–71.
Конєва Я. «Лісова пісня» про Орфея та Евридику (метаморфози античного міфу у творчості Лесі Українки). Філологічні семінари. 2011. Вип. 14. С. 101–106.
Кун М. А. Легенди і міфи Стародавньої Греції. 4-е видання. Тернопіль: АТ «Тарнекс», за участю МП «Мальви», 1993. 416 с.
Мітракова О. О. Інтерпретація образу Орфея в європейській прозі ХХ століття: дис. … доктора філософії: 035 – Філологія. 03 – Гуманітарні науки / Бердянський державний педагогічний університет. Бердянськ, 2021. 201 с.
Орфізм. Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. Буенос-Айрес, 1962. Т. 5, кн. X: Літери Ол – Пер. С. 1245-1246.
Франко І. Дещо про Орфея та приписувані йому твори. Франко І. Я. Зібрання творів у 50 т. Київ: Наукова думка, 1976. Т. 9. С. 81–100.
Bernstock Judith. Under Spell of Orpheus. The Persistence of a Myth in Twentieth-Century Art. Carbondale and Edwardsville: Southern Illinois University Press, 1991. 241 p.
Böhme Robert. Orpheus: der Sänger und seine Zeit. Bern: Francke, 1970. 576 р.
Clark C. Revolution, rebirth, and the sublime in Haydn’s L’anima del filosofo and The Creation. Engaging Haydn: Culture, Context, and Criticism. Cambridge University Press. 2012. Р. 100–123.
Finscher L. Joseph Haydn und seine Zeit. Laaber: Laaber-Verl., 2002. 558 S.
Friedman J. B. Orpheus in the Middle Ages. Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1970. 267 p.
Jander Owen. Beethoven’s «Orpheus» Concerto: the fourth piano concerto in its cultural context. Pendragon Press, 2009. 236 s.
Jander Owen. Beethoven’s «Orpheus» Concerto. URL: https://medium.com/classicholic/jander-orpheusfc1e886a5787 (дата звернення: 23.01.2025).
Jander Owen. Beethoven’s «Orpheus in Hades»: the Andante con moto of the Fourth Piano Concerto. 19th-Century Music. 1985. 8 (3). Р. 195–212.
Knoch Hans. Orpheus und Eurydike. Der antike Sagenstoff in den Opera von Darius Milhaud und Ernst Krenek. Regensburg: Gustav Bosse Verlag, 1977. 277 s.
Marx A. B. Ludwidg van Beethoven. Leben und Schaffen. New York: Georg Olms Verlag Hildesheim, 1979. 806 s.
Orpheus. The Metamorphoses of a Myth. Toronto: University of Toronto Press, 1982. 238 p.
Rietveld L. C. J. Il trionfo di Orfeo: la fortuna di Orfeo in Italia da Dante a Monteverdi. Amsterdam: in eigen beheer. 2007. 445 p.
Segal C. Orpheus: The Myth of the Poet. Baltimore and London: Johns Hopkins University Press, 1989. 233 p.
Silke Leopold. Haydn und die Tradition der Orpheus-Opern. Musica. 1982. № 36. S. 131–135.
Stenzl J. Ernst Krenek, Oskar Kokoschka und die Geschichte von Orpheus und Eurydike. Edition Argus, 2005. 160 s.
Summerer Leonhard. Oskar Kokoschka und Ernst Krenek – Orpheus und Eurydike. URL: https://musikwissenschaft-leipzig.com/category/orpheus/ (дата звернення: 23.01.2025).
Warden J. Orpheus and Ficino. Orpheus: The Metamorphoses of the Myth. Toronto: University of Toronto Press, 1982. P. 90–238.
