ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСАНОК І ЛИТОВСЬКИХ MARGUČIAI: ВИДИ ТА ТЕХНІКИ СТВОРЕННЯ

Анотація

У статті представлено порівняльний аналіз українських писанок і литовських margučiai. Розглянуто особливості термінології та семантики назв «писанка», «margutis», «великоднє яйце»; встановлені спільні та відмінні техніки виконання, різниця використовуваних інструментів, що обумовлюють основу образотворчого лексикону: прийоми та зображальні елементи; домінантні колірні рішення та методи фарбування. Мета статті – дослідження художньо-стилістичних особливостей українських писанок і литовських margučiai; встановлення спільних та відмінних рис у техніці виконання, використовуваних інструментах, матеріалах, зображальних елементах. Мета та завдання дослідження обумовили застосування компаративістики, історичного і порівняльного аналізу як основних методів дослідження. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уперше порівняно термінологію, класифікацію, техніко-технологічні та стилістичні особливості українських писанок і литовських margučiai. В результаті дослідження зроблено висновки: слова «писанка» та «margutis» мають спільну семантичну основу, що пояснюється приналежністю української та литовської мови до єдиної індоєвропейської мовної сім’ї. Стверджується, що назви «писанка», «margutis» та «великоднє яйце» не є синонімічними, оскільки мають різні символічні коди, вкорінені у протилежних світоглядних парадигмах: язичницькій міфологічній та релігійній християнській. Українська писанка як і литовська margutis є символом Народження та ритуальним атрибутом дохристиянських обрядів, пов’язаних з культом Сонця і Родючості. Великоднє яйце відображає церковні постулати: хрещення, що відкриває для християнина Народження в лоні церкви та соборування, як шлях до Воскресіння – нового життя після земної смерті. З’ясовано, що традиційні види обрядових яєць, поширених в Україні: крашанка, крапанка, писанка, дряпанка також є в Литві (за виключенням крапанки). Натомість, у Литві розповсюджені писанки, розписані воском, який не видаляють після завершення розпису з поверхні яйця; в Україні такий вид писанок побутує в культурі окремих етнічних груп Карпат, як і сама техніка, що номінується як «шпильчаста».