ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ

Анотація

Дослідження української ментальності є актуальним завданням, яке має величезне світоглядно-філософське, ідеологічне та наукове значення в контексті як історичного буття народу, сучасних геополітичних і культурних проблем, так і з погляду логіки розвитку сучасної гуманітарної науки. Мета статті – виявити загальні та особливі риси української національної ментальності в контексті певних історичних, геополітичних, соціально-психологічних і культурних практик. Методологія. Досягнення мети передбачає використання міждисциплінарного, компаративного та культурологічного підходів. Наукова новизна. Автори розглядають особливості української ментальності крізь призму реалістичної, помірно номіналістичної світоглядно-філософської парадигми. Вони не суперечать одна одній у контексті дослідження українського менталітету, який постає як складний, багаторівневий, гетерогенний феномен, в якому поряд із моновалентними вимірами проявляються риси амбівалентності та полівалентності. Висновки. Автори дійшли висновку, що вивчення феномену української ментальності розвивається переважно в межах світоглядно-філософської парадигми, яку вони пропонують назвати реалістичною. Йдеться про відображення в понятті спільних рис ментальності українців, притаманних народу в цілому. Поряд з реалістичним підходом набуває розвитку помірний номіналістичний підхід, який акцентує увагу на специфічних рисах ментальності окремих етносів. Обидва підходи не суперечать один одному, адже українська ментальність постає як складний, багаторівневий, гетерогенний феномен, в якому поряд із моновалентними вимірами проявляються риси амбівалентності. Автори підсумовують, що ментальність українського народу та окремих українських етносів формувалась у контексті певних природно-географічних, геополітичних, соціально-психологічних і культурних умов. Кожна історична доба формувала особливі риси ментальності українців. Зокрема, кордоцентризм є специфічною рисою української ментальності епохи бароко. У добу романтизму яскраво проявились емоційність, сентименталізм, суб’єктивізм українського світосприйняття. Попри певну усталеність, ментальність українців перебуває в постійному розвитку, передається від покоління до покоління, зазнає змін, тому потребує як діахронічного, так і синхронічного аналізу.