ВИКИДИ ХІМІЧНИХ ПОЛЮТАНТІВ АВТОТРАНСПОРТОМ У МІСТІ МИКОЛАЄВІ ПІД ЧАС ВІЙНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/pcsd-2025-1-8Ключові слова:
викиди хімічних полютантів, громадський автотранспорт, транзитний автотранспорт, атмосферне повітряАнотація
Стаття присвячена дослідженню фактичних розмірів викидів хімічних полютантів групами авто міського громадського та транзитного (зокрема, військового) автотранспорту. Проаналізовано валовий викид хімічних сполук від громадського автотранспорту міста, представлено порівняльний аналіз викидів СО, NO, NO2, SO2, неметанових летких органічних речовин, метану, аміаку, СО2, бензапірену від різних груп автомобілів, які використовуються у транспортній системі міста. Метою роботи виступали дослідження техногенного навантаження на міську екосистему від громадського транспорту, на прикладі м. Миколаєва. Матеріалами дослідження виступали: дані про інфраструктуру громадського автотранспорту м. Миколаєва за 2022–2024 рр. Показано, що транспортна система Миколаєва є важливою частиною інфраструктури міста та регіону, забезпечуючи зв’язок із іншими містами та районами. Переважання в транспортній інфраструктурі міста малих авто з дизельними двигунами відображається на викидах екологічних полютантів в атмосферний простір міста. Представлено розрахунки викидів хімічних сполук від громадського автотранспорту м. Миколаєва за 2024 р. Показано, що громадський автотранспорт з дизельними двигунами (ПАЗ-672, -672А, -672Г, -672М, -672С, -672У, -672Ю) викидає у 2 рази викиди діоксиду і оксиду азоту, неметанових летких органічних сполук та бензапірену. Громадський автотранспорт з бензиновими двигунами викидає до 10 разів більше СO, до 2 разів —SO2, до 3 разів —СО2. Показано, що викиди парникових газів СО2 вантажним транзитним транспортом у 2 рази перевищують понад викиди громадського міського транспорту. Засвідчена необхідність обов’язкового впровадження у місті екологічних ініціатив, доповнення індикативними вимірюваннями екологічний моніторинг атмосферного повітря у містах з інтенсивними транспортними потоками. Подальші дослідження планується спрямувати на пошук практичних заходів вдосконалення транспортної інфраструктури міста із запровадженням відомих екологічних ініціатив. Це сприятиме адаптації транспортної системи міста до вимог часу, створюючи сталий мобільний простір для мешканців, а також наближаючи до європейських транспортних систем задля адаптації до зміни клімату та сталого енергетичного розвитку міст.
Посилання
Беляев С. В. Екологічні проблеми транспорту і шляхи їх вирішення. К. : Вища школа, 2019, 231.
Гаврилюк О. А. Екологічний вплив автотранспорту на довкілля: глобальні та локальні проблеми. Екологія і життя, 2021, 3(22), 42–47.
Григор’єв К. В. Оцінка стану атмосферного повітря у місті Миколаєві. Проблеми хімії та сталого розвитку, Вип. 4, 2023, 39–48.
Лежнева О. І., Желновач Г. М., Очеретенко С. В. та ін. Екологічні аспекти транспортної системи міста: монографія. Харків : Зебра, 2017. 180 с.
Методика розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від транспортних засобів». URL: https://ips.ligazakon.net/document/FIN42578.
План дій сталого енергетичного розвитку та клімату міста Миколаєва до 2030 року. Миколаїв, 2019. 156 с.
Семененко Ю. М., Коваленко С. І. Зелені технології в транспорті: екологічні аспекти». Екологічний вісник, 2019, 2, 31–35.
Стратегія адаптації до зміни клімату для Миколаївської області: Посилення спроможності регіональних та місцевих органів влади для впровадження та застосування законодавства ЄС у сферах захисту навколишнього середовища, протидії кліматичним змінам та розвитку інфраструктурних проектів. Миколаїв, 2024. 77 с.
Чугай А. В., Чернякова О. І., Клімов І. О. Аналіз впливу військової діяльності в Україні на стан атмосферного повітря. Екологічні науки, 4(49), 26–31.
Шевченко О. І. Сучасні екологічні технології для зменшення шкідливих викидів транспортом. Транспорт та довкілля, 2020, 4(15), 60–67.
