ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Анотація

У статті здійснено аналіз волонтерської діяльності як важливого інструмента реалізації соціальної політики держави та розвитку громадянського суспільства. Показано, що в умовах воєнної агресії проти України волонтерський рух став одним із ключових факторів швидкого реагування на гуманітарні виклики, мобілізуючи матеріальні, людські та інформаційні ресурси. Обґрунтовано, що волонтерська діяльність не лише забезпечує оперативне надання допомоги вразливим категоріям населення, а й виступає стратегічним ресурсом для посилення спроможності системи соціального захисту та інтеграції соціальних послуг. У роботі застосовано аналіз нормативно-правових актів України, узагальнення результатів наукових публікацій та практичного досвіду функціонування волонтерського сектору в умовах кризи. Результати дослідження засвідчили, що волонтерство виконує широкий спектр функцій: від гуманітарного реагування та логістики до психосоціальної підтримки, організації освітніх програм та сприяння відновленню громад. Важливим чинником розвитку волонтерського руху є його правове регулювання, зокрема Закон України «Про волонтерську діяльність», а також нормативні акти у сфері соціальних послуг, молодіжної політики, охорони здоров’я та культури. Доведено, що інтеграція волонтерської активності у державні та муніципальні програми сприяє ефективній реалізації соціальної політики та підвищує рівень соціальної згуртованості. Практичне значення полягає у можливості використання її результатів для вдосконалення механізмів державної підтримки волонтерства, розвитку партнерства між органами влади, громадами та громадянським суспільством, а також формування стратегій залучення волонтерів до реалізації мінімального пакета соціальних послуг. Подальші дослідження вбачаються у поглибленні аналізу впливу волонтерських практик на стійкість громад та їхню інтеграцію у систему соціальних послуг.