ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СЛУЖБІ ПРОБАЦІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДІВ

Анотація

У статті розкрито технологію соціальної роботи у службі пробації з акцентом на застосуванні сучасних інформаційно-комунікативних технологій та науково обґрунтованих діагностичних методів. Обґрунтовано актуальність проблеми в контексті трансформації системи кримінально-виконавчої політики України, орієнтованої на ресоціалізацію та реінтеграцію осіб, які перебувають у конфлікті із законом, а також на зниження рівня повторної злочинності. Наголошено, що сучасна модель пробації передбачає індивідуалізацію соціально-виховних втручань, що зумовлює потребу в технологізації соціальної роботи та використанні інноваційних інструментів професійної діяльності. У статті проаналізовано наукові підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до проблем соціальної роботи у сфері кримінальної юстиції, десистенції, соціального супроводу клієнтів пробації та застосування діагностичних інструментів оцінювання ризиків і потреб. Визначено, що ефективність соціальної роботи у службі пробації значною мірою залежить від системного поєднання індивідуалізованого підходу, стандартизованих діагностичних методів і сучасних інформаційно-комунікативних технологій. Розкрито структурні етапи технології соціальної роботи у пробації, зокрема первинне соціально-психологічне оцінювання, визначення криміногенних ризиків і соціальних потреб клієнтів, розроблення та реалізацію індивідуальних планів соціального супроводу, а також моніторинг і оцінювання результативності соціально-виховних втручань. Обґрунтовано потенціал використання сучасних інформаційно-комунікативних технологій у пробаційній практиці, зокрема онлайн-консультування, цифрових платформ моніторингу та звітності, електронних баз даних і мобільних застосунків, які сприяють підвищенню адресності, безперервності та результативності соціальної роботи. Особливу увагу приділено ролі діагностичних методів як основи науково обґрунтованого прийняття професійних рішень, диференціації клієнтів пробації та корекції індивідуальних програм соціального супроводу. Водночас визначено ключові виклики інтеграції сучасних інформаційно-комунікативних технологій і діагностичних інструментів у практику служби пробації, зокрема проблеми цифрової компетентності фахівців, захисту персональних даних та нормативно-методичного забезпечення.