ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДОСВІДУ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ (СТАРОДАВНІ ЧАСИ – XVII СТОЛІТТЯ)

Анотація

. У статті подано ретроспективний аналіз проблеми формування соціального досвіду підростаючого покоління зі стародавніх часів до XVII століття. Встановлено, що історичні етапи становлення українського суспільства розглядаються в загальному контексті теорії та практики виховання особистості й пов’язані із становленням у молодої людини соціальних якостей. Доведено, що основним джерелом дослідження динаміки процесів формування соціального досвіду особистості є історико-педагогічна практика народу щодо підготовки молодих поколінь до самостійного життя, а першою формою соціально-педагогічного знання – народна педагогіка. На основі вивчення архівних, наукових джерел проаналізовано процеси оволодіння необхідними механізмами соціальної взаємодії підростаючого покоління. Зазначено багатий соціальний досвід минулих поколінь, зібраний у творах усної народної творчості як досвід народної філософії, що дає повне уявлення про їхній соціально-педагогічний зміст. Проаналізовано уявлення про особистісні якості агентів соціального впливу як носіїв етичних поглядів, культури народу, його національного характеру, відтворених у процесі взаємодії з оточуючими відповідно до принципів і норм, які панують у певному суспільстві. Розкрито соціально-педагогічний сенс розбудови соціокультурного простору на різних етапах історичного розвитку на засадах демократизму, моральності, громадянської спрямованості освітнього процесу, піднесення освіти, науки, розуміння їх видатного суспільного значення як механізму формування соціального та особистісного досвіду. Зроблено висновок про те, що соціально-педагогічний потенціал процесу формування соціального досвіду спирається на потенціал соціум, носієм якого є як окремі особистості, так і історичні спільноти, є основою соціального розвитку, міжособистісних стосунків, інтересів і потреб особистості в колективному й суб’єктивному досвіді суспільних процесів.