ОСОБЛИВОСТІ КОМАНДНОГО ТА ПРОБЛЕМНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ У ПІДВИЩЕННІ ЯКОСТІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

Анотація

Традиційні методи навчання переважно характеризується активною участю викладача та пасивною участю студента, який отримує знання. Дані підходи є важливими, проте не можуть використовуватись, як єдині методи, оскільки за даним форматом, теоретичні знання не можуть бути добре інтегровані з клінічними знаннями. Більш того, в наведених умова, здобувачі вищої медичної освіти мають мало можливостей для розвитку клінічного мислення та здатності практичного вирішення проблем. Модель командного навчання вважається ефективним методом надання освітніх послуг, що значно сприяє академічній успішності, збільшує комунікативність здобувачами між собою та покращує навички клінічного мислення. Вказаний метод залучає, мотивує та загалом збільшує ступінь задоволення навчальним процесом у студентів у порівнянні з традиційним навчанням. Особливістю функціональних характеристики даного підходу є те, що здобувачі освіти є головними дійовими особами, які дискутують між собою під керівництвом викладачів та наставників. Варто зазначити, що результати багатьох проведених досліджень продемонстрували, що командне навчання характеризувалось високою оцінкою та ступенем задоволеності з боку здобувачів освіти. Проблемно-орієнтоване навчання – це визначальний педагогічний підхід, який включає в собі використання клінічних ситуацій для навчання студентів навичкам вирішення ключових практичних проблем та отримання знань про теоретичну та клінічну медицину. Поєднання моделі проблемно-орієнтованого навчання разом з традиційними методами може покращити здатність здобувачів вищої медичної освіти вчитися та вдосконалюватися самостійно, а також аналізувати та вирішувати практичні проблемні аспекти. Тому, система освіта у сфері охорони здоров’я повинна бути спрямована на використання таких методів навчання, які перш за все адаптовані під студента та які дозволяють йому розвинути навички для досягнення своїх професійних цілей у майбутньому.