ФОРМУВАННЯ РИТОРИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЖУРНАЛІСТІВ НА ЗАСАДАХ КОМУНІКАТИВНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ ПІД ЧАС ЗАСВОЄННЯ МОВОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН

Анотація

Статтю присвячено проблемі реалізації комунікативно-діяльнісного підходу, що дає змогу віднайти в професійному діапазоні журналіста той стрижневий компонент, який є підґрунтям і для результативного засвоєння змісту навчання, і для досягнення цілей вищої освіти з обов’язковим урахуванням професійно-ціннісних і пізнавально-освітніх орієнтацій майбутніх фахівців медійної галузі у процесі навчання мовознавчих дисциплін. Стратегічні положення законодавчої й нормативної бази МОН України (Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)», Стандарт вищої освіти України: спеціальність 061 Журналістика освітнього рівня: перший (бакалаврський) освітньої програми: 061.00.02 Реклама і зв’язки з громадськістю, Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті, Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти) зорієнтовують наукову спільноту й освітян-практиків на розроблення продуктивних підходів, програм, навчально-методичного супроводу для підготовки майбутніх журналістів, здатних виконувати професійну місію в нестандартних умовах. Зазначено, що сповнене викликів українське сьогодення спонукає переорієнтування науково-викладацької спільноти на практико-орієнтоване навчання в закладах вищої освіти, покликаних формувати українськомовну особистість майбутнього фахівця конкретної галузі, журналістської зокрема, створювати сприятливі умови для постійного саморозвитку, самовдосконалення й самореалізації, адаптуючи його до мінливого соціуму та проявів різних видів агресії підступного ворога. Констатовано, що інтегрування педагогічної освіти в європейський освітній простір активізувало переорієнтування науково-викладацької спільноти на європейські стандарти, якими передбачено передусім формування конкурентоздатного, соціально та професійно мобільного фахівця, спроможного діяти в нестандартних умовах за напрацьованими індивідуальними техніками та комунікативним досвідом. Обґрунтовано, що організація освітнього процесу майбутніх журналістів на засадах комунікативно-діяльнісного підходу є об’єктивною суспільною потребою, оскільки дає змогу розвивати риторичний потенціал особистості, її риторичні вміння, формувати риторичну культуру. Виокремлено основну міждисциплінарну тенденцію, зокрема вплив теорії лінгвістики на риторику, лінгводидактику як окремі наукові галузі. Акцентовано, що науково доцільним у формуванні риторичної компетентності майбутніх журналістів є комунікативно-діяльнісний підхід до навчання мовознавчих дисциплін, яким передбачено оптимальне співвідношення у змісті освіти знаннєвого компонента й набуття комунікативного досвіду у розв’язанні життєвих і професійних проблем. З’ясовано, що функціонування журналістики як медійної галузі в мінливому й сповненому викликів сучасному соціумі об’єктивно зумовлює внесення змін у змістово-технологічні складники підготовки фахівців сфери соціальних комунікацій з урахуванням освітніх стратегій компетентнісної парадигми. Практичний контекст діяльності майбутнього журналіста, крім формування позитивного особистісного іміджу, спонукає до оперативності в опрацюванні, осмисленні й узагальненні здобутої з різних джерел інформації, вправного використання потужних ресурсів української мови, а також зорієнтовує на перспективи в реалізації його інтелектуального й особистісного потенціалу.