РІВНІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу структури готовності майбутніх учителів початкової школи до впровадження ігрових технологій. Актуальність теми зумовлена трансформацією освітнього середовища згідно з вимогами «Нової української школи» та потребою у фахівцях, здатних ефективно поєднувати навчання з ігровою діяльністю. Мета роботи. Визначення та теоретичне обґрунтування компонентного складу та рівнів готовності майбутніх педагогів до застосування ігрових технологій у професійній діяльності. Дослідження спрямоване на розробку теоретичного підґрунтя для створення структурно-функціональної моделі підготовки студентів у закладах вищої освіти. Методологія. У роботі використано теоретичний аналіз наукових джерел для уточнення сутності професійної готовності. Здійснено системний аналіз нормативної бази, зокрема Державного стандарту початкової освіти та Концепції «НУШ», що дозволило визначити зміст когнітивного компонента. Узагальнення наукових позицій дало змогу синтезувати авторську структуру готовності через єдність трьох складників. Наукова новизна. Обґрунтовано трикомпонентну структуру готовності: мотиваційний, когнітивний та операційний компоненти. Мотиваційний компонент охоплює професійні та пізнавальні мотиви, любов до дітей та прагнення до самореалізації. Когнітивний компонент включає не лише систему знань, а й ціннісні орієнтації, які базуються на гуманістичних ідеалах та визнанні гри як пріоритетного засобу розвитку дитини. Операційний компонент представлено як комплекс практичних умінь щодо проектування, адаптації та рефлексії ігрової діяльності учнів. Доведено, що ціннісні орієнтації виступають «смисловим ядром», яке забезпечує внутрішню мотивацію до інновацій. Висновки. Встановлено, що готовність є цілісною системою, де мотивація стимулює пізнання, а операційні вміння забезпечують практичну реалізацію ігор. Ефективність підготовки залежить від інтеграції цих компонентів, що дозволяє педагогу результативно застосовувати ігрові форми відповідно до вікових потреб молодших школярів.