МАСКУВАННЯ ЕМОЦІЙ У ПРОЦЕСІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Анотація

У статті йдеться про маскування комунікантами емоцій, які виникають і виявляються у процесі спілкування. Емоції пронизують усю комунікативну діяльність людини. Під час міжособистісної взаємодії комунікантам доводиться маніпулювати окремими компонентами невербальної поведінки, щоб приховати справжні і виразити лише свідомо відібрані почуття відповідно до комунікативної ситуації, оскільки випадки спроб приховати емоції в словах досить рідкісні. Усвідомлюючи здатність міміки, жестів або голосу видавати позитивні і негативні емоції, що переживаються, людина найчастіше намагається їх довільно контролювати. У роботі увагу акцентовано на трьох формах контролю емоційної експресії: «придушенні», «маскуванні» і «симуляції». «Придушення» передбачає приховування вираження емоційного стану, що переживає людина; «маскування» – це заміна вираження емоційного стану, який переживає комунікант, вираженням іншої емоції, що не переживається в даний момент; і «симуляція» – це вираження емоції, яку насправді не переживають. Комунікант, відчуваючи ту чи іншу емоцію, яка зовні проявляється через відповідну невербальну поведінку, через певні причини маскує її за допомогою невербальних компонентів, характерних для прояву іншої емоції. Маскою може бути будь-яка емоція. Жест, що приховує істинний (спонтанний) жест, отримав назву жест-«маска». Найчастіше комуніканти як маску використовують посмішку, оскільки вона найбільш природно виникає і є частиною традиційного вітання. Крім того, вважають, що завдяки щасливому виразу обличчя легше ввести в оману. Інтерпретація посмішки залежить від комунікативної ситуації, від стану адресата, який сприймає посмішку, від взаємин між комунікантами тощо. Світ емоцій та почуттів репрезентовано в художньому тексті, автор якого відтворює та інтерпретує емоційну сферу людини. Автор художнього тексту може використовувати лексеми-номінації емоційних станів або описувати жести, міміку, рухи персонажів, які сигналізують читачам про переживання персонажами тієї чи іншої емоції і допомагають їм безпомилково розпізнати емоційні переживання персонажів у контексті твору з опертям на власний життєвий досвід і знання.