ПСИХОДІАГНОСТИЧНИЙ АСПЕКТ РИЗИКУ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ БЕЗРОБІТНИХ ОСІБ: ТЕОРЕТИЧНИЙ ПІДХІД

Анотація

У статті описано психологічні аспекти самогубства серед безробітних, зазначається, що у світі ця проблема залишається нерозв’язаною, а тому стає дедалі актуальнішою, особливо на фоні зростання його показників, яке, зокрема в Україні, набуває епідемічного характеру. Саме тому суїцидальна поведінка у сучасній науці та практиці розглядається як гостра медико-соціальна та соціально-психологічна проблема, що постійно перебуває у полі зору фахівців різних галузей: соціологів, юристів, медиків, психіатрів, психологів, педагогів. Однак пересічний українець частіше засуджує самовбивцю або сприймає його як психічно хворого, якому – впевнений – не допомогти, а людям, чиї близькі чи родичі здійснили суїцид, доводиться потерпати від невиправданих звинувачень і неоднозначних коментарів оточуючих. Суїцидальна поведінка є вольовим актом, до структури якої входять суїцидальні думки, задуми, наміри, парасуїцид, завершений суїцид. На сьогоднішній день немає єдиної думки серед представників різних психологічних шкіл щодо причини самогубства, але тими рушійними силами, що сприяють виникненню її, є соціальні, індивідуально-психологічні й фізичні чинники. Описано, що серед наслідків безробіття зустрічаються різке зниження самооцінки та збільшення негативних емоційних станів, у багатьох випадках виникає депресивний синдром із тенденціями до суїциду. Саме стрес, перенесений у період безробіття, який провокується і членами сім’ї, може спричинити скорочення тривалості життя людини. Тому вважаємо, що важливо надавати якісну психологічну допомогу і підтримку таким категоріям населення, їхнім партнерами для унеможливлення скоєння суїциду. Тому для ефективної суїцидальної превенції важливо виявити індивідуальну вразливість на ранній стадії, щоб здійснити спроби попередження її загострення.