САМОСТАВЛЕННЯ ТА СПІВЗАЛЕЖНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню якостей самоставлення та проявів співзалежної поведінки особистості. У складних умовах сьогодення особливо гостро постає проблема співзалежної поведінки. Робота включає теоретичний аналіз поняття самоставлення, його взаємоз’язок із самооцінкою, а також вивчення зв’язку феномену з проявами співзалежної поведінки особистості. Емпіричне дослідження проводилось серед осіб віком від 18 до 52 років, різних за статтю, спеціальністю, професійною зайнятістю, сімейним станом та соціальним статусом. У роботі використовувалися наступні методики: Шкала для дослідження співзалежності Спана і Фішера, Опитувальник для визначення самооцінки Уайнхолд, Тест-опитувальник для дослідження самоставлення. Результати дослідження були опрацьовані з використанням методів математичної статистики. За результатами дослідження було виявлено, що особам, які не мають схильності до співзалежних моделей поведінки, притаманна висока самооцінка в більшій частині сфер життя. Натомість у людей, які мають помірну схильність до співзалежних моделей поведінки виявлено низьку самооцінку в декількох сферах життя, у індивідів з сильною схильністю до співзалежної поведінки – низьку самооцінку в різних життєвих сферах. Визначено якості самоставлення особистостей в залежності від схильності до проявів співзалежної поведінки. Особи з сильною схильністю мають низький рівень вираженності самоповаги, аутосимпатії, очікування позитивного ставлення, самовпевненості та високий рівень проявів самозвинувачення. Індивіди з помірною схильністю до моделей співзалежної поведінки мають виражену самоповагу, самоприйняття, розуміння себе, самопослідовність, симпатію та інтерес до самих себе. Однак очікування позивного відношення від інших, так само як і відчуття впевненості у власних силах виявляються на низькому рівні, також, вони можуть бути схильними до самозвинувачень. Особистості, в яких не виявлено співзалежних моделей поведінки, мають яскраво виражену самоповагу, аутосимпатію, інтерес до самих себе, саморозуміння. Результати дослідження мають практичне значення і можуть бути використані для подальшого наукового пошуку та вдосконалення програм психологічної допомоги.