ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ СОЦІО-ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК ПРЕДИКТОРА ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ БІЗНЕСМЕНІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psych.studies/2025.1.13Ключові слова:
соціо-емоційна компетентність, психологічне благополуччя, підприємництво, бізнес під час війни, підприємці, бізнесмениАнотація
У статті висвітлено роль соціо-емоційної компетентності (СЕК) як ключового фактора, що сприяє адаптації бізнесменів до високого рівня невизначеності, стресових і кризових ситуацій в екстремальних умовах вітчизняного підприємництва під час війни. Також підкреслено, що життєстійкість та психологічне благополуччя бізнесменів забезпечують їх ефективну діяльність, подальший розвиток підприємства й відновлення економіки країни. Визначено основні компоненти соціо-емоційної компетентності: самосвідомість особистості, емпатія, саморегуляція емоцій, ефективні міжособистісні відносини, відповідальне прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику. Метою дослідження було проведення емпіричного аналізу проблеми впливу соціально-емоційної компетентності на психологічне благополуччя особистості й емпірична перевірка гіпотези щодо соціо-емоційної компетентності як предиктора психологічного благополуччя особистості на прикладі вітчизняних бізнесменів. Емпіричними методами дослідження були опитувальник «Соціо-емоційна компетентність (СЕК)» А. О. Шашенкової; методика визначення психологічного благополуччя (ПБ) особистості С. М. Забаровської. Аналіз емпіричних даних засвідчив наявність чіткої диференціації у профілях соціо-емоційної компетентності та психологічного благополуччя респондентів залежно від рівня залученості до бізнес-середовища і складності управлінських функцій: найвищі показники показали управлінці великого бізнесу; підприємцям ФОП характерні менш стабільні показники як у сфері емоційної регуляції, так і в контексті психологічного благополуччя; власники бізнес-організацій ТОВ продемонстрували помірні показники, перебуваючи між крайніми полюсами, що свідчить про гнучкий, але не завжди послідовний стиль їх самоуправління та соціальної взаємодії. Результати дослідження емпірично підтверджують, що соціо-емоційна компетентність є важливим психосоціальним утворенням, а також предиктором психологічного благополуччя особистості у сфері бізнесу та підприємництва.
Посилання
Гоулман Д. Емоційний інтелект у бізнесі. Як стати успішним у житті та кар’єрі / пер. з англ. Ю. Шекет. Харків : Vivat. 2021, 528 с.
Дубовик С. Г., Драбчук Т. І. Розвиток емоційного інтелекту сучасних менеджерів як умова їх успішної діяльності. Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Економіка і менеджмент, 2014. Вип. 5. С. 8–14.
Goleman D., Cherniss C. (eds.). An EI-based theory of performance. The emotionally intelligentworkplace. San Francisco : Jossey-Bass, 2001. P. 27–44.
Cavallo K., Brienza D. Emotional competence and leadership excellence at Johnson & Johnson: The emotional intelligence and leadership study. Europe’s Journal of Psychology. 2006. Vol. 2 (1), pp. 286–294.
Saarni C. Emotional competence and effective negotiation: the integration of emotion understanding, regulation, and communication. Psychology and Political Strategies for Peace Negotiation, F. Aqui-lar and M. Galluccio, Eds., Springer, New York, NY, USA. 2011. P. 55–74.
Чернявська Т. П. Емоційна компетентність як основа професійної успішності. Психологія та соціальна робота. Одеський нац. університет імені І. І. Мечникова. 2022. Вип. 1–2 (52–53) С. 131–138.
Boyatzis R.E., Ratti F. Emotional, social and cognitive intelligence competencies distinguishing effective Italian managers and leaders in a private company and cooperatives. Journal of Management Development. 2009. Vol. 28 (9). P. 821–838.
Шашенкова А. О. Апробація опитувальника «Соціо-емоційна компетентність». Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди. Психологія. Вип. 68. Харків. 2023. С. 386–401.
Вірна Ж. П. Організація життя позитивної особистості: конструктивна прогностика та професійна успішність. Наука і освіта. 2014. № 9. С. 65–71.
Четверик-Бурчак А. Г. Механізми впливу емоційного інтелекту на успішність життєдіяльності особистості : дис. … канд. психол. наук: 19.00.01. Одеса, 2015. 187 с.
Lazarus R.S. Toward better research on stress and coping. American Psychologist. Vol. 55 (6), 2000. P. 665–673.
Родіна Н. В., Фокін А. С. Копінг-поведінка особистості в ситуаціях невизначеності та ризику. Габітус. Випуск 24. Т. 2. 2021. С. 90–95.
Забаровська С. М., Кресан О. Д. Методика дослідження психологічного благополуччя особистості. Психологічний часопис. Том 7, № 9 (53). 2021. С. 99–107.
Kahneman D., Diener E., Schwarz N., eds. Well-Being: The Foundations of Hedonic Psychology. New York : Russell Sage Foundation, 1999, 605 p.
