МІЖОСОБИСТІСНА ВЗАЄМОДІЯ У ПРОЦЕСІ ІПОТЕРАПІЇ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ДОВІРИ ТА БЕЗПЕКИ В ДІТЕЙ

Анотація

У статті представлено теоретичний аналіз міжособистісної взаємодії у процесі іпотерапії як ключового чинника формування та розвитку довіри та безпеки в дітей. Розглядаються основні компоненти цієї взаємодії: дитина – кінь, дитина – іпотерапевт, дитина – асистент, а також динаміка взаємодії у груповому форматі. Досліджується унікальні особливості коня (чутливість, невербальна комунікація), професіоналізм і емпатія терапевта, а також роль асистента в гарантуванні фізичної безпеки, які створюють сприятливе середовище для подолання страхів, формування позитивного досвіду прив’язаності та розвитку емоційної стабільності. Особлива увага приділяється психологічним механізмам, через які ці взаємодії сприяють зміцненню базової довіри та відчуття захищеності, що є критично важливим для гармонійного розвитку дитини. Підкреслено значення структури та передбачуваності занять як важливих елементів створення відчуття безпеки. Зазначено, що комплексний характер іпотерапії, який включає фізичні, емоційні та соціальні аспекти, створює унікальне середовище для гармонійного психоемоційного розвитку дитини. Розкрито довгострокові результати формування довіри та безпеки для соціальної адаптації, розвитку самостійності та стресостійкості. Отримані результати підтверджують необхідність подальших емпіричних робіт для оптимізації програм іпотерапії як інноваційного інструменту психосоціальної підтримки дітей. Перспективи подальших досліджень передбачають розроблення стандартизованих методик оцінювання міжособистісної взаємодії та впровадження іпотерапії в систему комплексної реабілітації дітей з особливими потребами. Окрім того, підвищення довіри й відчуття безпеки в дітей завдяки іпотерапії може стати основою для більш ефективної інтеграції їх із соціальним середовищем і формування здорових міжособистісних стосунків у майбутньому.