ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ ЯК ФОРМА КОНСТРУЮВАННЯ МІЛІТАРНИХ АСПЕКТІВ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Анотація

У статті розглядається художня творчість українських школярів як форма конструювання мілітарних аспектів громадянської ідентичності в умовах повномасштабної війни. Збройна агресія постає не лише як зовнішній конфлікт, а і як глибоке внутрішнє потрясіння, що трансформує світосприйняття, моральні орієнтири та громадянську свідомість молодших підлітків, підлітків і юнацтва. Малювання в цьому контексті не лише виконує терапевтичну чи комунікативну функцію, а стає способом символічного опрацювання травматичного досвіду, формування уявлень про героїзм, утрату, солідарність і національну гідність. Метою дослідження є проведення аналізу образотворчої діяльності школярів як форми конструювання мілітарних складників громадянської ідентичності, зокрема через символічне моделювання досвіду війни й інтерналізацію колективної пам’яті. Новизна роботи полягає в міждисциплінарному підході до інтерпретації учнівської образотворчості – на перетині психології, мистецтвознавства та культурної антропології – з урахуванням воєнного контексту. Новизна також відзначається у фокусі на візуальних проявах мілітарних мотивів в учнівській творчості – зокрема через архетипічні фігури (захисник, янгол, мати), сакральні коди, культурні маркери, трансцендентні мотиви й емоційно насичену символіку. Аналіз таких образів дозволяє простежити, як у процесі творчості формується почуття приналежності до нації, що чинить опір, пам’ятає і трансформує травму в ціннісний ресурс. У висновках стверджується, що учнівські малюнки являють собою не лише свідчення пережитого досвіду, а й візуальний простір, у якому фіксується екзистенційне дорослішання, формуються елементи мілітарної громадянської ідентичності та відбувається інтерналізація національної солідарності й відповідальності. Образотворчі роботи школярів постають як простір екзистенційного дорослішання, моральної рефлексії і творення спільної культурної пам’яті. Підкреслено, що художня творчість виконує важливу роль у формуванні моральних орієнтирів, зміцненні наративів опору, а також слугує інструментом інтеграції особистого досвіду із ширшим контекстом національної пам’яті.