ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ РОЗУМІННЯ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ ДО ДОРОСЛОСТІ

Анотація

Перехід від підліткового віку до дорослості є однією з найдинамічніших і найформативніших фаз психологічного розвитку. Класичні теоретики, такі як Ерік Еріксон та Даніель Левінсон, наголошували на психосоціальних і структурних аспектах цього процесу, тоді як Джеффрі Арнетт пізніше запровадив концепцію ранньої дорослості як окремого етапу розвитку, який характеризується дослідженням, нестабільністю та зосередженістю на собі. Незважаючи на значний обсяг досліджень когнітивних і соціальних аспектів цього періоду, відносно мало уваги приділено емоційним механізмам, що формують адаптацію та ідентичність. Таким чином, рання дорослість може розглядатися як парадоксальний етап, одночасно відзначений максимальною свободою та мінімальною структурою, де особам доводиться орієнтуватися в невизначеності, автономії та емоційній складності. Метою статті є розгляд емоційного інтелекту як теоретичного підґрунтя для розуміння психологічної динаміки ранньої дорослості. Спираючись на моделі Саловея та Майєра, а також на соціально-компетентнісний підхід Ґоулмана, автор статті стверджує, що емоційний інтелект опосередковує взаємодію між когнітивним розвитком, афективною усвідомленістю та соціальним досвідом. Інтегруючи розвиткові, емоційні та нейробіологічні перспективи, автор пропонує, що емоційний інтелект забезпечує регуляторні та інтерпретативні механізми, за допомогою яких молоді дорослі перетворюють емоційну турбулентність на когерентність та саморозуміння. У цьому сенсі емоційний інтелект функціонує не лише як ресурс подолання стресу, а і як архітектура розвитку, що підтримує формування ідентичності, саморегуляцію та стійкість. Усвідомлення емоційного інтелекту як ключового компонента ранньої дорослості збагачує як теоретичні, так і практичні підходи до освіти, консультування та соціальної інтеграції, позиціонуючи емоції як рушійну силу на шляху до зрілої дорослості.