РОЛЬ СЕНСУ ЖИТТЯ ТА ДУХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЯК ЧИННИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ МОЛОДІ У ПЕРІОД ВІЙНИ

Анотація

У сучасних умовах війни особливої актуальності набуває проблема пошуку внутрішніх духовно-смислових ресурсів, які допомагають молодим військовослужбовцям зберігати психологічну рівновагу, витримку та здатність діяти ефективно в екстремальних ситуаціях. У статті розглядаються теоретичні засади розуміння феноменів сенсу життя та духовного потенціалу як провідних чинників психологічної стійкості молодих військових. Підкреслюється, що саме духовний потенціал особистості є основою смисложиттєвої орієнтації, внутрішньої сили, моральної стійкості та здатності знаходити значення у випробуваннях війни та післявоєнного періоду. Представлено результати теоретико-емпіричного аналізу, проведеного серед молодих військовослужбовців віком 18–35 років, які виконують свої завдання у воєнний період. У дослідженні застосовано стандартизовані психодіагностичні методики: «Тест смисложиттєвих орієнтацій» Д. А. Леонтьєва (адаптація), «Тест життєстійкості» С. Мадді (адаптація Д. А. Леонтьєва) та «Шкалу життєстійкості» Коннора–Девідсона (CD-RISC-10, Connor– Davidson Resilience Scale). Отримані результати засвідчили, що високий рівень усвідомленого сенсу життя, орієнтація на цінності служіння та розвинений духовний потенціал істотно підсилюють показники життєстійкості, відповідальності, самоконтролю й конструктивного подолання стресових ситуацій. Таким чином, сенс життя та духовний потенціал виступають ключовими чинниками психологічної стійкості молодих військовослужбовців у період війни, формуючи внутрішню опору, почуття мети та віру у значущість власних дій. Перспективним напрямом подальших досліджень є розроблення психопрофілактичних програм для військових, спрямованих на розвиток духовно-смислових ресурсів і формування резилієнтності в умовах бойових і посттравматичних викликів.