ВІД ДЕЗАДАПТАЦІЇ ДО ІНТЕГРАЦІЇ: ЕМОЦІЙНО-ПОВЕДІНКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОСІБ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ (АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ)

Анотація

Сучасний спосіб життя, насичений стресами, психоемоційними навантаженнями та інформаційним перевантаженням, створює серйозні ризики для здоров’я зорової системи людини. Мета дослідження полягала в аналізі впливу порушень зору на емоційно-поведінкову сферу особистості та систематизації психологічних механізмів адаптації до умов зорової депривації. В осіб із порушеннями зору спостерігається підвищена частота емоційних реакцій, пов’язаних із напруженням, фрустрацією та емоційною лабільністю. Ці прояви особливо виражені за умов недостатньої адаптації до соціального та фізичного середовища. Актуальність розвитку комплексної психологічної допомоги незрячим та слабозорим людям в Україні зростає у зв’язку зі збільшенням кількості таких осіб. Реалізація інтегрованого підходу до психологічної, соціальної та реабілітаційної підтримки є не лише медичною чи соціальною потребою, але й важливим кроком до формування сильного, здорового суспільства, здатного ефективно долати наслідки кризових явищ сучасності. Порушення зору є мультифакторіальною проблемою, що потребує інтеграції медико-психологічних, педагогічних та соціальних підходів. Ефективна допомога має ґрунтуватися на розумінні психофізіологічних особливостей осіб із зоровою патологією. Характер емоційно-поведінкових порушень суттєво корелює з віком настання сліпоти. У разі вроджених порушень спостерігається більш висока адаптаційна здатність, тоді як набута сліпота потребує інтенсивнішого психологічного супроводу. В осіб із порушеннями зору формується характерний комплекс емоційних станів, що включає патологічну тривожність, астено-депресивні прояви, фрустраційні реакції, емоційну лабільність та специфічні фобії. Для наданні ефективної допомоги зазаначеній категорії осіб в Україні необхідно здійснити такі кроки: розробити та впровадити державні програми підтримки осіб із порушеннями зору; забезпечити підготовку фахівців зі спеціалізованою освітою для нових реабілітаційних центрів; активно використовувати міжнародний досвід та ресурси у сфері психологічної допомоги й реабілітації.