ЦИКЛ ПАСХАЛЬНИХ ПІСНЕСПІВІВ ЛІТУРГІЇ ЙОАНА ЗЛАТОУСТОГО З ПЕРЕМИШЛЬСЬКОГО РУКОПИСУ СЕРЕДИНИ XVII СТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ АНТИЧНИХ ВЧЕНЬ ПРО ЕТОС І КАТАРСИС

Анотація

У статті здійснено філософсько-музичне дослідження етосу та катарсису циклу пасхальних піснеспівів моноголосної Літургії Йоана Златоустого з Перемишльського рукопису середини XVII століття, а саме: «Христос новая пасха», «Світися, світися новий Ієрусалиме», «Течаху жени», «О божественаго», «Ангел вопияше», «О пасха велія», аналізуючи музичні елементи кожного піснеспіву. Описано музичні форми через які виявляється етос і катарсис. З’ясовано, що в цих пасхальних творах застосовані всі види ладів, які Платон та Аристотель називали етичними, і які спонукали до катарсистичного прояву. У піснеспіві «Христос новая Пасха», дорійський лад схиляє до катарсистичного примирення «воземляй всего мира гріхи». У піснеспіві «Світися, світися новий Ієрусалиме» чергуванням фрігійського та дорійського ладів підсилено катарсистичну кульмінацію «ти же чистая». Завершення фраз дорійським та фрігійським ладом у піснеспіві «Течаху жени» дає початок катарсистичному прояву у слові-символі «воскресе». Найбільш виразно проявляє катарсистичне зняття страждання фраза «воскресе тридневно от гроба», що супроводжується фрігійським та лідійським ладом у пасхальному творі «Ангел вопияше». Виявлено кульмінаційне напруження, що призводить до амфотерності звучання, яке в свою чергу створює хиазму, перехрещення радісних і сумних емоцій, що найбільш яскраво показано у творі «Ангел вопияше». Визначено особливості пунктирного ритму у піснеспіві «Течаху жени» та ломбардського ритму у піснеспіві «Світися, світися». Виокремлено фрігійський, дорійський та лідійський лади, які гармонійно поєднуються між собою та призводять до катарсистичної емоції. На основі дослідження музичного тексту в циклі пасхальних піснеспівів зроблено висновок , що метод аналізу музичних форм через етос і катарсис є перспективним підходом для філософсько-музичного розуміння сакральних творів.