АРХАЇЧНЕ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКЕ ПІДҐРУНТЯ МЕЛОДИКИ УКРАЇНСЬКИХ ОБРЯДОВИХ ПІСЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2024-1-9Ключові слова:
веснянки, гаївки, обжинкові пісні, тетрахорди, стихії, індоєвропейський музичний ідіом.Анотація
Мета дослідження полягає у виявленні архаїчних елементів, що збереглися у структурі мелодики українських обрядових пісень, які окреслюються в працях античних музичних теоретиків. Методологія роботи поєднує порівняльно-історичний та музикознавчий методи. Наукова новизна. У статті вперше здійснено аналіз музичних форм за «Досконалою незмінною системою» Піфагора, яка втілює елементи чотирьох стихій та платонівсько-аристотелівські структури у веснянці «А в тому саду»; у гаївці «Ой гаю мій, гаю»; в обжинковій «Женці» та «Чотири браття траву косили»; козацькій пісні «Стоїть явір над водою». Вперше прослідковується розділений тетрахорд у веснянці «А в тому саду», що за системою піфагорійського звукоряду відповідає стихії вогню та висхідний стрибок кварти, що уособлює стихію повітря. У гаївці «Ой гаю мій, гаю» констатуємо наявність музичних структур, що виражають пару щільних стихій: вода-земля і пару, що втілює стихію повітря. Зроблено висновок, що всі вищевказані обрядові пісні та козацька пісня «Стоїть явір над водою» містять в собі елементи «Досконалої незмінної системи піфагорійського звукоряду», а саме, піфагорійської тетрактиди вогонь-земля- вода-повітря. Ці музичні структури формують пару щільних та нещільних стихій, а також зустрічаються як окремі елементи. У веснянці «А в тому саду» можемо бачити пару піфагорійських нещільних стихій вогонь-повітря. В гаївці «Ой гаю мій, гаю» яскраво виражена пара щільних стихій вода-земля та подвійне вираження стихії повітря. В обжинковій пісні «Женці» двічі зустрічаєм стихію повітря на початку і в кінці твору, а в пісні того ж жанру «Чотири браття траву косили» стихія повітря переплітається зі стихією землі, що в свою чергу словесно описує фразу «траву косили». У козацькій пісні «Стоїть явір над водою» стихія води на яку вказує висхідний інтервал квінти підкреслює і словесну фразу в якій описується це природнє явище.
Посилання
Грінченко Б. Д. Історія української музики. Київ: Спілка, 1922. 294 с.
Драганчук В. М. Музична психологія і терапія: навч. посіб. для студ. спец. «Музичне мистецтво» / В. Драганчук; передм. Л. Кияновської. Східноєвр. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2016. 230 с.
Драгоманов М. П. Вибране. Мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні/ Упоряд. Р.С. Міщук, В.С. Шандра. Київ: Либідь, 1991. 688 с.
Іваницький А. І. Історичний синтаксис фольклору: Проблеми походження, хронологізації та декодування народної музики. Вінниця: Нова книга, 2009. 404 с.
Колесса Ф.М. Шкільний співаник. Київ: Музична Україна, 1991. 217 с.
Мишанич М. М. Народні співи Галичини: Гаївки. Львів: Гердан, 1991. 95 с.
Мішин В. Ю. Вчення про музичний етос у класичну епоху. Молодий вчений, 2018. № 2. С. 537–542.
Назаров Н.А. Індоєвропейський музичний ідіом та етногенез індоєвропейців. Folia Philologica, 2021. № 2. С. 42–60.
Поцелуйко А.Б. Архаїчні індоєвропейські елементи музичних форм українських народних календарно-обрядових пісень. Fine Art and Culture Studies, 2023. № 3. С. 93–99.
Anderson W. What Song the Sirens Sangs. Problems and Conjetures in Ancient Greek Music,1979. № 15. P. 11–15.
Chailly J. Le mythe des modes grecs. Acta musicologica, 1956, № 28. P. 146–147.
Laloy L. Anciennes gammes enharmoniques. Revuede philologie,1900. № 24. P. 31–43.
Lükő, G. Zur Frage der Musikkultur in der slawischen Urzeit. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae, 1964. № 3–4. P. 237–289.
Young J.O. Assessing the Ethos Theory of Music. Disputatio, 2021. Vol. 13, № 62. P.283-297 doi: 10.2478/disp-2021-0015.