ОСОБЛИВОСТІ МУЗИЧНОГО ЕТОСУ МОНОГОЛОСНОЇ ЛІТУРГІЇ ЙОАНА ЗЛАТОУСТОГО З ПЕРЕМИШЛЬСЬКОГО РУКОПИСУ СЕРЕДИНИ XVII СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті здійснено філософсько-музичне дослідження етосу окремих частин моноголосної Літургії Йоана Златоустого з Перемишльського рукопису середини XVII століття, а саме: Херувимської пісні, Євхаристійного канону і похвальної пісні на честь Богородиці «Достойно єсть», шляхом аналізу елементів їх комплексних музичних структур. Описано ряд музичних форм цих структур через які виявляється етос моноголосної Літургії. З’ясовано, що в творі застосовані усі види ладів, які Платон та Аристотель називали етичними. Виявлено зв’язок між семантичними та музичними структурами. Музичні фрази яким відповідають ті чи інші слова-символи, відображають дух, який виражається етосом музичних ладів. Визначено, що переплетення дорійського (1, 1, ½) мужнього з лідійським (½, 1, 1) оплакувальним жіночим ладом у формі «запитання» і «відповіді», набуває форми ряду бінарних опозицій. Також виявлено, що остання фраза Херувимської пісні завершується радісним (по Платону) – фрігійським ладом (1, ½, 1 ), який несе очищення і виражає стан «екстатично збудженої душі» (по Аристотелю). Наголошено на функціях музичних форм з огляду на концептуальні принципи класифікації музичного етосу Платона та Аристотеля. Виокремлено основні елементи комплексної структури: лідійський, фрігійський, дорійський лади, які гармонійно поєднуються між собою. Відзначено, що зважаючи на перспективність поєднання напрацювань класиків античної філософії з новітніми методологічними підходами, подальші дослідження мають бути націленими на встановлення глибших взаємозв’язків вчення про музичний етос з сучасними музикознавчими та музично-філософськими концепціями. На основі дослідження музичного тексту моноголосної Літургії, зроблено висновок, що метод структурного аналізу музичних форм є перспективним підходом для філософсько-музичного осмислення етосу сакральних композицій.