НАРОДНО-СЦЕНІЧНИЙ ТАНЕЦЬ ПРИКАРПАТТЯ ЯК ОДНА З ЧАСТИН ДРАМАТИЧНОЇ ВИСТАВИ

Анотація

У статті висвітлено процес входження народно-сценічного танцю до драматичної вистави. Цей процес не завжди був гладкий. Але, як результат, зародилась українська драматична вистава, що в своїй основі базувалась на симбіозі музики, танцю та драматичної дії. Танець перестав бути додатковим елементом, a став, на рівні з іншими виражальними засобами, характеризувати головних героїв та бути елементом розвитку сюжетної лінії вистави. У статті детально проаналізовано, як засіб виразності, народно-сценічний танець y драматичних виставах минулого та сьогодення. Значну увагу приділено аналізу вистав «Верховинці»,«Довбуш»,«Гуцульський рік», «Галька», «Олекса Довбуш», «Гуцульське весілля», «Украдене щастя», «Тіні забутих предків» y постановках як авторів минулого, так i в сучасних інтерпретаціях. Виокремленні засади використання народно-сценічного танцю y драматичних та музично-драматичних виставах. Мета дослідження – дослідити та проаналізувати народно-сценічний танець y виставах минулого i сучасності. Виокремити основні положення трактування народно-сценічного танцю y драматичній виставі. Методологія дослідження.У статтівикористано низку дослідницьких методів, a саме: історичного, описового, системного. Компаративний метод дав змогу з’ясувати механізми зародження української драматичної виставиїї становлення й розвиток. У роботі використано порівняльний аналіз та синтез фахових праць дослідників у галузях етнографії, культурології, мистецтвознавства, що пов’язані з темою статті. Наукова новизна публікації полягає в тому, що в ній досліджено різні аспекти народно-сценічного танцю Прикарпаття в контексті включення його до драматичної вистави. Висновки. Використання народно-сценічних танців Прикарпаття в драматичних виставах досить широке та різноманітне. Народний танець став вагомою складовою вистав. У перших виставах балетмейстери ставили за мету популяризацію народного танцю. У сьогоднішніх реаліях народно-сценічний танець пройшов складний шлях адаптації та став невід’ємною частиною репертуарів сучасних драматичних та музично-драматичних театрів України. Хореографічні постановки відбуваються за законами народно-сценічного танцю: мають сценічну драматургію, складні рухи та парні підтримки, але відбулася зміна в манері виконання з народної на академічну.