КЕРІВНИК ТА АМАТОРСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ КОЛЕКТИВ: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТВОРЧОЇ ВЗАЄМОДІЇ (НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ АНАТОЛІЯ ПАШКЕВИЧА)
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2024-5-14Ключові слова:
Анатолій Пашкевич, Волинський народний хор, українська національна культурна традиція, психологічна взаємодія, керівництво аматорським музичним колективомАнотація
Одним із прикладів самовідданого служіння українській культурі у підрадянську добу другої половини ХХ століття є життєтворчість Анатолія Пашкевича – керівника Черкаського (1963–1978), Волинського (1978–1989) та Чернігівського (1989–2005) народних хорів, які заявили про себе як успішні концертні одиниці та, водночас, носії національної традиції. Відтак, діяльність мистця з точки зору психологічних основ творчої взаємодії керівника та аматорського музичного колективу є актуальною і важливою темою сучасного мистецтвознавства, оскільки її вивчення дасть можливість молодим керівникам почерпнути описаний досвід та продовжити справу збереження народного співу. Мета статті – обґрунтувати психологічні основи творчої взаємодії керівника та аматорського музичного колективу на прикладі діяльності Анатолія Пашкевича. Наукова новизна. У статті обґрунтовано психологічні основи творчої взаємодії Анатолія Пашкевича як керівника аматорського музичного колективу на прикладі керівництва Волинським народним хором. Висновок. Аналіз психологічних основ творчої взаємодії керівника та аматорського музичного колективу на прикладі діяльності Анатолія Пашкевича показав дієві результати використання різних типів вказаної взаємодії у залежності від психологічної ситуації, у даному випадку, – «вождя» і «партнера», що поєднується з активним залученням усіх членів групи у процес спів-творчості. Головною особистістю у цій взаємодії є керівник, який має пріоритет у вибудовуванні стосунків, і його харизма та співпереживання з учасниками хору є запорукою успіху як для організації робити колективу, так і для художніх інтерпретацій. Мистець мав бездоганне відчуття ситуації, етики стосунків, умів поставити творчий процес таким чином, що кожен виконавець сприймав його вольову ініціативу як свою власну, розумів і хотів спів-творити у колективі, який створював власними зусиллями із народних талантів Волинського краю. Як приклад діонісійського типу творця, керівник Волинського народного хору володів широкою палітрою і високою динамікою почуттів, що проявлялося не тільки безпосередньо у процесі творення художнього цілого, а й в організаційному сенсі – у співпраці з артистами, зацікавленні і залученні талановитих людей до колективу, активному менторству тощо. Усе це дало позитивний результат при створенні і подальшій життєвій долі хору. Анатолій Пашкевич – пасіонарна особистість організатора, композитора, керівника, котрий своїм прикладом служіння національній культурі «запалював» оточуючих, чим показав приклад для наступництва, – вивчення цих процесів бачимо перспективною темою української музичної психології та краєзнавства.
Посилання
Андрійчук П. Анатолій Пашкевич як явище в українській пісенній творчості. Народна творчість та етнографія. 2005. № 4. С. 63–66.
Бенч-Шокало О. Український хоровий спів. Актуалізація звичаєвої традиції. Київ : Редакція журналу «Український Світ», 2002. 440 с.
Волинський народний хор. Волинська обласна філармонія : офіційний сайт. URL : https://www.volynconcert.net/index.php/tvorchij-sklad/307-volinskij-narodnij-khor (05.10.2024).
Катрич О. Поняття музично-виконавського архетипу (до питання класифікації музично-виконавських стильових явищ). Київське музикознавство. Київ, 1999. Вип. 2. С. 124–129.
Кашаюк В., Мойсіюк В. Теорія Вчинку В. Роменця та українська хорова школа: психологія, політика, виховне значення. The 40th International scientific and practical conference «Priority Areas of Science Innovations During Martial Law» (November 7–8, 2022). Primedia E-launch LLC, USA, Washington. 2022. С. 67‒70. URL : https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21459 (15.09.2024).
Кирей В. Пісня «Степом, степом» народилася за одну ніч. Урядовий курʼєр. 2013. № 28. 12 лютого. С. 11.
Костенко В. Анатолій Пашкевич. Київ : Фенікс, 2016. 336 с.
Маланюк Є. Посланіє. Літературнонауковий вістник. 1926. Річник 25, т. 91, кн.12. С. 289‒302. URL : https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=8386 (05.10.2024).
Орбан-Лембрик Л. Соціальна психологія. Київ : Академвидав, 2003. 448 с.
Рожок В. Творчість Стефана Турчака в контексті музично-театральної культури України 60 − 80-х рр. ХХ століття : автореферат дис. ... д‑ра мистецтвознав. : 17.00.03. Київ, 1997. 47 с.
Роменець В. Психологія творчості. Київ : Либідь, 2004. 288 с.
Струцюк Й. «Вище голову, Маестро!» (До 60-річчя композитора). Віче. 1998. 5 лютого.
Bowne B. P. Personalism. Houghton : Mifflin & Co, 1908. 354 s. URL : https://archive.org/details/personalism00bownuoft (03.10.2024).
Gustav Mahler: Memories and Letters / Ed. Donald Mitchell. New York : The Viking Press, 1969. 369 pp.
Mounier E. Manifeste au service du personnalisme. Paris : Fernand Aubier, Editions Montaigne, 1936. 242 рр.
Weingartner F. On conducting / Tr. by E. Newman. London : Breitkopf & Härtel, 1906. 63 p. URL : https://edisciplinas.usp.br/pluginfile.php/7576870/mod_resource/content/1/Felix%20Weingartner%20-%20On%20Conducting.pdf (25.09.2024).