КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА І КУЛЬТУРНА АНАЛІТИКА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНА ПРАКТИКА В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Анотація

Мета статті – осмислити культурологічну експертизу як мультидисциплінарну та інтегративну аналітичну практику, що трансформується в умовах, нестабільності, ризикогенності та стохастичності сучасної культури. Методологія. Дослідження базується на міждисциплінарному підході, який поєднує філософсько-культурологічні підходи, герменевтичні ідеї, соціологію знання, концепції суспільства ризику (У. Бек, Н. Луман, Е. Гідденс), синергетичні тези, концепти симуляції (Ж. Бодрійяр), рідкої модерності (З. Бауман), а також сучасну культурну аналітику. Аналізуються парадигмальні зміни в осмисленні експертного знання у гуманітарній сфері.Наукова новизна полягає в тому, що сучасна культурологічна експертиза розглядається як евристична інтерпретативна діяльність, яка функціонує в режимі ризику, фрагментарності та невизначеності. Показано, що в нових епістемологічних обставинах експертиза більше не функціонує як стабільний інструмент оцінки, а трансформується у чутливу до контексту, нелінійну інтерпретативну діяльність. Особлива увага приділена таким феноменам, як «рідка модерність», стохастичність культури, ризик і симулякри, що змінюють природу експертного судження. Аргументується, що культурологічна експертиза повинна враховувати багаторівневу складність і фрагментарність культури, використовуючи інтердисциплінарні методи, афективні та невербальні інструменти пізнання. Досліджено, що експерт постає не арбітром істини, а інтерпретатором у полі множинності смислів, і культурна аналітика має орієнтуватися на картографію складності, а не на фіксацію сталих норм. Також наголошено на важливості екзистенційної відповідальності, інтуїції та креативності експерта. Окреслено нову модель культурного аналітика як трансдисциплінарного інтегратора та фасилітатора сенсотворення у турбулентному соціокультурному середовищі.Висновки. У ситуації соціокультурної нестабільності і тотальної транчформації культурологічна експертиза набуває нових форм: вона є мобільною, інтертекстуальною і трансдисциплінарною практикою, що здатна осмислювати складні культурні процеси у різноманітності їхньої природи і проявів. Методологічна відкритість, екзистенційна відповідальність і критичне мислення експерта стають ключовими умовами ефективної аналітичної діяльності. Така експертиза не лише орієнтує в хаосі культури, а й ініціює нові смислотворчі процеси.