КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА І КУЛЬТУРНА АНАЛІТИКА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНА ПРАКТИКА В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2025-3-2-32Ключові слова:
культурологічна експертиза, ризик, стохастичність, культурна аналітика, методологія гуманітарного пізнання, експерт-культуролог, культурна аналітика в УкраїніАнотація
Мета статті – осмислити культурологічну експертизу як мультидисциплінарну та інтегративну аналітичну практику, що трансформується в умовах, нестабільності, ризикогенності та стохастичності сучасної культури. Методологія. Дослідження базується на міждисциплінарному підході, який поєднує філософсько-культурологічні підходи, герменевтичні ідеї, соціологію знання, концепції суспільства ризику (У. Бек, Н. Луман, Е. Гідденс), синергетичні тези, концепти симуляції (Ж. Бодрійяр), рідкої модерності (З. Бауман), а також сучасну культурну аналітику. Аналізуються парадигмальні зміни в осмисленні експертного знання у гуманітарній сфері.Наукова новизна полягає в тому, що сучасна культурологічна експертиза розглядається як евристична інтерпретативна діяльність, яка функціонує в режимі ризику, фрагментарності та невизначеності. Показано, що в нових епістемологічних обставинах експертиза більше не функціонує як стабільний інструмент оцінки, а трансформується у чутливу до контексту, нелінійну інтерпретативну діяльність. Особлива увага приділена таким феноменам, як «рідка модерність», стохастичність культури, ризик і симулякри, що змінюють природу експертного судження. Аргументується, що культурологічна експертиза повинна враховувати багаторівневу складність і фрагментарність культури, використовуючи інтердисциплінарні методи, афективні та невербальні інструменти пізнання. Досліджено, що експерт постає не арбітром істини, а інтерпретатором у полі множинності смислів, і культурна аналітика має орієнтуватися на картографію складності, а не на фіксацію сталих норм. Також наголошено на важливості екзистенційної відповідальності, інтуїції та креативності експерта. Окреслено нову модель культурного аналітика як трансдисциплінарного інтегратора та фасилітатора сенсотворення у турбулентному соціокультурному середовищі.Висновки. У ситуації соціокультурної нестабільності і тотальної транчформації культурологічна експертиза набуває нових форм: вона є мобільною, інтертекстуальною і трансдисциплінарною практикою, що здатна осмислювати складні культурні процеси у різноманітності їхньої природи і проявів. Методологічна відкритість, екзистенційна відповідальність і критичне мислення експерта стають ключовими умовами ефективної аналітичної діяльності. Така експертиза не лише орієнтує в хаосі культури, а й ініціює нові смислотворчі процеси.
Посилання
Белоусов О. С. Концепція «суспільства ризику» в контексті аналізу сучасного глобального соціуму. Науковий журнал «Політикус». 2016. Випуск 3. С. 32–36.
Baudrillard J. Simulacres et simulation. Paris : Galilée, 1981.
Bauman Z. Liquid Modernity. Cambridge : Polity Press, 2000.
Бауман З. Текуча сучасність / пер. з англ. В. Рак. Київ : Критика, 2004.
Beck U. Risk Society: Towards a New Modernity. London : Sage, 1992.
Deleuze G., & Guattar, F. (1980). Mille plateaux. Paris : Minuit, 1080.
Foucault M. Les mots et les choses. Paris : Gallimard, 1966.
Giddens A. Modernity and Self-Identity. Cambridge : Polity Press, 1966.
Lyotard J.-F. La Condition postmoderne: rapport sur le savoir, Minuit, 1979.
Luhmann N. Risk: A Sociological Theory. New York : de Gruyter, 1993.
Prigogine I., & Stengers, I. Order out of Chaos: Man’s New Dialogue with Nature. New York : Bantam, 1984.
Florida R. The Rise of the Creative Class. New York : Basic Books, 2002.
Florida R. The New Urban Crisis. New York : Basic Books, 2015.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.