ІНТЕРПРЕТАЦІЯ АНТРОПОЛОГІЧНИХ ІДЕЙ ЕПОХИ В МИСТЕЦЬКІЙ БІОГРАФІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2022-4-9Ключові слова:
антропологія, біографія, митець, європейська цивілізація, культура.Анотація
Стаття присвячена розгляду особливостей інтерпретації гуманістичних положень доби у життєписі креативної персони. Авторкою розкрито домінуючі топоси європейської цивілізації, доведено їх продуктивність для конструювання хронік сучасного митця, подолання актуальних викликів homo sapiens. Мета дослідження – проаналізувати антропологічні погляди різних віків, виявити специфіку їх імплементації в біографії знакової персони, довести, що визначальні постулати попередніх епох можуть стати базою формування літопису майстра, сприяти вирішенню нагальних філантропічних квестій. Методологічними засадами розвідки є комплекс підходів: культурологічний, системний, компаративний, аналітичний. Наукова новизна – вперше національне мистецтвознавство представлено працею, де висвітлено стрижневі гуманістичні основи світової культури, експліковані хроніками метрів. Висновки констатують: духовна ситуація сьогодення – кризова, тому потребує побудови суспільства, заснованого на аксіологічних підвалинах минулих періодів. Біографія – демонструє увагу до життєтворчості неординарної постаті. Античні зразки відображають ідеальну особистість, вона досягає співзвуччя розумного, ментального, тілесного. Середньовічні хроніки ілюструють христоцентричну орієнтацію індивідуума. Ренесансні взірці тлумачать осередком Всесвіту персону, облік якої поєднує високі моральні якості, фізичну досконалість. Філософія Просвітництва утверджує раціональний тип особи, її літопис засвідчує вміння брати відповідальність за власне, суспільне буття. Романтизм опікується приватним єством, креативним початком героя, а життєпис ідеалізує персонажів, розкриває їх внутрішні інтенції. Індивідуальна історія модернізму посилює психологічну, документальну складову. Постмодерністський опис пропонує варіанти розв’язання антропологічних суперечностей доби, розуміє митця виразником провідних онтологічних тенденцій. Нинішня біографія вільна від догм, однак представлений герой вбирає фундаментальні концепти колишніх віків, ґрунтуючись на них, конструює унікальну світоконцепцію, здатну вирішити суперечності часу.
Посилання
Валевский А.Л. (1993). Основания биографики. Киев: Наукова думка. 110 с.
Власова Т.І., Кривчик Г.Г. (2018). Рецепція біографічного методу в історико-антропологічних студіях. Антропологічні виміри філософських досліджень, 13, 156 – 165.
Коstyuchkov S.K. (2018). Different human images and anthropological colissions of post-modernism epoсh: biophilosophical interpretation. Антропологічні виміри філософських досліджень, 13, 100–111.
Менжулін В.І. Історико-філософська біографістика: провідні тенденції та віхи становлення. Наукові записки НаУКМА. Серія Філософія та релігієзнавство. 2011. Т.115. С. 18 25.
Микуланинець Л.М. (2022). Відображення образу епохи в біографії митця. Fine art and culture studies, 1, 142–147.
Mykulanynets L.M. (2019). Image of humanin the postmodern epoch. Anthropological measurements of philosophical research, 16, 43–54.
Муратова О.В. Біографія як форма пізнання особистості митця: сутність, аспекти, інтерпретація. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2020 № 46 том 3. С. 94–97.
Попик В.І. Біографістика. (No date). Відновлено з: http://biography.nbuv.gov.ua/index.php/biografistika-j-in/ biografika/59-biografistika.
Тишко С. Шляхи культурологічних досліджень творчих біографій музикантів. Київське музикознавства. Серія культурологія та мистецтвознавство. 2019. №58. С. 79–90.
Черкашина Т.Ю. Художня біографія і біографічні мемуари: взаємонакладання дискурсів (на матеріалі художніх біографій французьких авторів). Літератури світу: поетика, ментальність і духовність. 2015. Вип. 6. С. 139–148.
