РОЛЬ ТАНДЕМ-МЕТОДУ У ФОРМУВАННІ БАГАТОМОВНОСТІ УЧНІВ І УЧЕНИЦЬ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ З НАВЧАННЯМ МОВАМИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН

Анотація

У статті розглянуто проблему застосування тандем-методу в контексті модернізації мовно-літературної галузі української освіти, його роль у процесі реалізації моделі багатомовної освіти в закладах загальної середньої освіти України з навчанням мов корінних народів і національних меншин. Наголошено на тому, що використання інноваційних методів, зокрема тандем-методу, в процесі інтегрованого навчання мов є актуальною проблемою. Проаналізовано тандем-метод у порівнянні з традиційними методами навчання мов, стан його запровадження в педагогічній практиці. Представлено основні ідеї щодо використання тандем-методу в роботах зарубіжних та українських учених. Розглянуто основні принципи тандем-методу: обопільність та автономність; визначено педагогічні умови його реалізації; схарактеризовано основні етапи здійснення тандем-спілкування; сформульовано вимоги до тандем-партнерів у процесі підготовки та здійснення комунікації. Представлено результати використання тандем-методу в експериментальних школах та виокремлено проблеми, які потребують розв’язання в процесі його запровадження. Обґрунтовано позитивний вплив використання тандем-методу на ефективність процесу формування багатомовної компетентності учнів і учениць. Визначено, що тандем-метод у поєднанні з інформаційними та комунікаційними технологіями допомагає актуалізувати багатомовне полікультурне віртуальне середовище у результаті розширення мовних контактів учнів і учениць. Тандем-метод є оптимальним для відпрацювання комунікативних навичок учнів/учениць у процесі реального спілкування. Його використання сприяє подоланню мовних та психологічних бар’єрів у спілкуванні з тандем-партнерами за рахунок відсутності жорсткого контролю вчителя та низки прийомів, які націлені на підтримку ефективної комунікації між ними (уточнень, перепитування, формулювання ідеї іншими словами, використання жестів, засобів невербальної комунікації, заміни складних конструкцій простими тощо), розвиток здатності до міжкультурної комунікації на принципах рівності і толерантності.