ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ РЕФЛЕКСИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена потребою формування у майбутніх учителів здатності до глибокого самоаналізу, критичного осмислення власної діяльності та усвідомленого професійного розвитку, що визначається як складова рефлексивної культури педагога. У статті розглядається педагогічна практика як ефективний засіб формування рефлексивної культури майбутнього вчителя. Підкреслюється, що сучасна система педагогічної освіти має не лише забезпечувати засвоєння теоретичних знань і методичних умінь, а й створювати умови для розвитку здатності до самопізнання, самокорекції та педагогічної емпатії. Проаналізовано зміст і мету різних видів педагогічної практики, зокрема пропедевтичної, навчальної та виховної, які забезпечують поступове занурення студентів у професійну діяльність і сприяють формуванню їхньої рефлексивної компетентності. У статті висвітлено основні методи розвитку рефлексії: ведення рефлексивного щоденника, аналіз педагогічних ситуацій, само- та взаємооцінювання, моделювання педагогічних проблем і прийняття рішень. Наведено приклади практичних завдань, що стимулюють осмислення власних дій та сприяють формуванню педагогічної самосвідомості. Окреслено типові труднощі формування рефлексивної культури: психологічні бар’єри, недостатню інтеграцію теорії й практики, обмежену методичну підтримку. Зроблено висновок, що педагогічна практика виступає не лише засобом перевірки професійної готовності, а й ключовим чинником становлення самостійного, відповідального й здатного до саморозвитку вчителя нового покоління.