ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»

Анотація

У статті розглянуто проблему формування комунікативно-мовленнєвої компетенції студентів під час вивчення дисципліни «Українська мова за (професійним спрямуванням»; проаналізовано проблему взаємозв’язку мови та культури мовлення майбутніх вчителів початкових класів та вихователів ЗДО. Обґрунтовано актуальність дослідження культури мовлення фахівців у даній сфері, адже фахівець з високим рівнем інтелекту є найвищою цінністю кожної країни, оскільки виступає рушійною силою у її творенні та розвитку. Сьогодення характеризується специфікою використання мови та відповідно певними умовами її функціонування. Отже, виникає потреба дослідження мови як засобу спілкування в процесі професійної підготовки, її використання в різних професійно-виробничих ситуаціях; культури мовлення в освітній сфері; на виробництві та побуті. Виховання мовної особистості та реалізація вищезазначених завдань здійснюється під час вивчення дисциплін мовознавчого циклу, а саме: «Українська мова (за професійним спрямуванням)», «Теоретичні основи початкового курсу української мови», «Основи культури та техніки мовлення молодших школярів». За своїм змістом і спрямованістю культура мови завжди предметна, тобто впливає на людей так чи інакше. З духовної точки зору її можна вважати результатом людської діяльності, розвитку особистості через літературні твори, мистецтво тощо. Рівень мовленнєвої культури людини залежить від її обізнаності з національним мистецтвом, з історією культури свого народу. Отримуючи вищу освіту, студенти повинні підвищувати свій інтелектуальний і загальнокультурний рівень, демонструючи якості соціальної особистості. Уміння реалізовувати в різних ситуаціях професійного спілкування свою комунікативно-мовленнєву компетенцію – одна з найважливіших якостей освіченої людини. Культура мови фахівця формується через багатство словника, досконале володіння способами поєднання слів у речення, уміння розрізняти нейтральні й стилістично марковані мовні одиниці, уникнення стильового та експресивного дисонансу, характеризується фонетико-інтонаційною виразністю. У статті окреслено принципи, на яких базується поняття мовної культури, проаналізовано лексику, зроблено висновки.