РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/apv/2021.3.9Ключові слова:
інтелектуальна культура, розвиток, розумова праця, мислення, здібності, стимулювання, інтелектуальна діяльність.Анотація
У статті автором розглянуто сутність розвитку інтелектуальної культури в шкільному просторі з дітьми різного віку та з особливими освітніми потребами. Акцентовано на важливості рівнів сформованості інтелектуальної культури у молодших школярів на сучасному етапі. Підкреслено, що інтерактивні технології навчання можна вдало застосовувати у ході формування інтелектуальної культури молодших школярів. Водночас автор важливо зазначив, що такі технології не можуть виступати ціллю уроку, а є лише педагогічним засобом, який дозволяє досягти головної мети, а саме – підвищенню інтелектуальної культури. У дослідженні подано сутність базових понять, таких як «інтелект», «інтелектуальна культура», «інтерактивні технології навчання». Зауважено на необхідності застосування засобів інтерактивних технологій навчання на уроках у початковій школі в інклюзивному класі. Дослідником вдалося розкрити визначення інтелектуальної культури у сучасній педагогіці і психології, що дозволило визначити, що інтелектуальна культура – це сукупність знань і умінь розумової праці, здатність ставити цілі і планувати пізнавальну діяльність, а також здійснювати розумові та інтелектуально логічні операції різними способами. Реформи, що відбуваються в нашій країні, змінили не тільки соціальні відносини, а й характер суспільного середовища, психологічну атмосферу суспільства, життєві стратегії батьків. Проаналізовано у статті особливості побудови педагогічної системи виховання інтелектуальної культури у молодших школярів, серед яких виділино вибір дитиною траєкторії освіти; єдина освітньо-виховна система «урок – позаурочна діяльність»; активна взаємодія «вчитель-учень», «батьки-учень»; різновікова взаємодія учнів в школі; постійний процес професійного зростання вчителів; моніторинг розвитку психологічних новоутворень учнів в інклюзивному середовищі.
Посилання
Артемова О. І. Розвиток вербальної креативності студентів-психологів в процесі професійної підготовки. Збірник наукових праць РДГУ. Психологія: реальність і перспективи. 2016. Вип. 7. С. 12–17.
Асмолов А. Г. Принципи організації пам’яті людини. Системно-діяльнісний підхід до вивченню пізнавальних процесів. М.: Б. І., 1985. С. 81–134.
Барінова Л. Я. Психологічна компетентність особистості. Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова. Психологія. 2014. Т. 19. Вип. 1 (31). С. 29–34.
Борисова Н. В. Соціальна політика в галузі інклюзивної освіти: контекст лібералізації та реалії. Журнал досліджень соціальної політики. 2006. Т. 4, № 1. С. 103–120.
Будій Н. Д. Розвиток творчих здібностей молодших школярів у роботі над текстом на уроках української мови : дис. …кандидата пед. наук : 13.00.02. Тернопіль, 2011. 225 с.
Бутенко А.В. Основи інклюзивної педагогіки. Теоретичні підстави, моделі та методологія аналізу практик, Київ, 2012. 206 с.
Гусак П. М. Підготовка учителя: технологічні аспекти. Луцьк, 1999. 278 с.
Ковальчук В. А. Соціальна компетентність: проблема визначення. Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Серія: психолого-педагогічні науки. 2002. № 4. Ч. 1. С. 54–57.
Рубинштейн С. Л. Принцип творческой самодеяльности : к философским основам советской педагогики. Вопросы философии. 1989. № 4. С. 3–11.
Холодная М.А. Интеллектуальное воспитание личности в условиях современного школьного образования. Современная психология. под ред. В. Н. Дружинина. М.: ИНФРАМ, 2009. С. 668–680 с.