РОЗВИТОК ДОШКІЛЬНИКІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ: КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті розглянуто особливості комунікативної діяльності дошкільників в онтогенезі та при розумовому дизонтогенезі. Визначено, що передумовами комунікативного розвитку є становлення самосвідомості, потреби у спілкуванні, нових його видів, зокрема позаситуативно-особистісних. Ґрунтуючись на дослідженнях науковців, зазначено, що до критеріїв розвитку комунікативно-мовленнєвих здібностей у дітей дошкільного віку належать: стабільність мотивації до спілкування з дорослими та ровесниками; ініціативність під час взаємодії; здатність до самостійного встановлення контактів; активна участь у взаємодії з оточенням; здатність до глибокого особистісного сприйняття змісту розмови; емоційно-оцінне ставлення до спілкування. Визначено специфічні риси розвитку комунікативної діяльності дошкільників з порушеннями інтелекту: специфічна особливість міжособистісних контактів дітей з порушеннями інтелекту полягає у їх нестандартності та нерегламентованості. Неузгодженість комунікативних дій часто породжує конфлікти, протести. Описано форми спілкування у дітей дошкільного віку: емоційно-практичне та ситуативно-ділове. Зазначено, що у дітей з порушеннями інтелектуального розвитку потреба в комунікації повністю збережена, але недорозвинуті тонкі аспекти способів комунікації. Психологічний розвиток дітей з порушеннями інтелектуального розвитку має певні особливості, зумовлені своєрідністю перебігу психічних процесів. Уповільнений перебіг розумових процесів позначається на розвитку мовлення. Розмовно-побутове мовлення розвинуте слабо, що обмежує участь дитини в бесідах, у спілкуванні. Підкреслено, що розвиток комунікативних умінь вихованців з порушеннями інтелектуального розвитку відбувається через мовленнєву діяльність, сприймання мовлення і говоріння, важливо створити необхідні умови для успішного протікання мовленнєвої діяльності вихованців, для їхнього спілкування. Окреслено, що формування повноцінного мовлення забезпечується такими умовами, як наявність змісту висловлювання та потреби у спілкуванні, комунікації, наявність внутрішнього стимулу до мовлення, бажання сказати щось своє; забезпечення дитячих висловлювань необхідними мовними засобами.