АДАПТАЦІЯ НАУКОВОГО ТЕКСТУ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті відзначено, що процес формування професійного мовлення перебуває у фокусі дослідницької уваги науковців, оскільки його ефективність визначає кар’єрне зростання фахівця. Автор зауважує, що основою наукового дискурсу фаху є передусім науково-навчальні тексти як жанровий різновид наукового викладу, мовний стандарт яких формують такі ознаки, як точність, логічність, послідовність, інформативність, композиційна чіткість, емоційна і суб’єктивно-оцінна нейтральність, однозначність, експліцитність, парафрастичність, діалогічність та ін. Предметом дослідницької уваги авторки стали два останні, у зв’язку з чим мета наукової розвідки – схарактеризувати парафрастичність та діалогічність наукового тексту як ефективний спосіб його адаптації з метою формування професійної комунікації здобувачів вищої освіти. Складність сприйняття, розуміння, інтерпретації та відтворення науково-навчальних текстів авторка пов’язує із такими стильовими домінантами, як-от: високий ступінь абстрактності, концентрація термінологічної лексики, що нерідко має неоднозначну інтерпретацію, складність індивідуально-авторського викладу. Це визначає завдання викладача-мовника – адаптувати зміст і структуру таких текстів відповідно до потреб здобувачів вищої освіти з урахуванням рівня їх мовної та професійної підготовки. Оптимізувати цей процес авторка пропонує шляхом інтерпретації складних понять через посередництво їх лексико-семантичного перекладу, коментування на основі словотвірної мотивації, етимологічної або історико-хронологічної довідок. Активізацію ж мисленнєвої діяльності здобувачів освіти авторка пов’язує із використанням словесно-образних унаочнень, які уможливлюють представлення виучуваного матеріалу в асоціативній формі, що увиразнює його прагматичну спрямованість на здобувача освіти як споживача наукової інформації. Доступності науково-навчальних текстів сприяють і прийоми їх діалогізації, з-поміж яких авторка виокремлює запитання, що привертають увагу до ключових компонентів, які визначають перспективу наукового викладу, покликання на думку авторитетних науковців та повтори мовленнєвого відрізка, що увиразнюють суть повідомлення і визначають його комунікативну спрямованість, сприяючи формуванню текстотвірної компетентності здобувачів освіти й активізуючи їх пізнавальні інтереси.