ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ФОРМУВАННЯ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ 5–7 РОКІВ

Анотація

Порушення мовленнєвого розвитку негативно впливають на формування особистості дитини, що позначається на процесах її соціальної адаптації. Незважаючи на існуючі методичні розробки в сучасній логопедично-педагогічній теорії та практиці, рішення даної проблеми залишається актуальним в структурі подолання порушень мовлення у дітей. Для дітей з мовленнєвими порушеннями особливо важливо визначити відповідні методи, прийоми і можливості навчання і виховання з урахуванням виявлених у них відхилень в особистісної, інтелектуальної та поведінкової сферах психіки. Важливо підібрати таку методику, яка могла б зацікавити дитину, занурюючи її в заняття, які не викликатимуть у неї перевтоми або викликатимуть відмову від виконання завдань. У статті розкрито специфіку дітей з мовленнєвими порушеннями та корекція порушень формування зв’язного мовлення у дітей 5-7 р., визначенні методи навчання та виховання цих дітей. Формування мовленнєвої функції є складним процесом. Робота по формуванню мовленнєвої діяльності дитини включала в себе наступні аспекти: розширення словникового запасу; розуміння значення слів; вдосконалення граматичного ладу мовлення; розвиток діалогічної і монологічної форм мовлення. При організації та проведенні експерименту була використана методика з обстеження сформованості зв’язного мовлення у дітей, гімнастика язика, дихальна гімнастика та пальчикова гімнастика. Методика по формуванню зв’язного мовлення передбачала систему навчання розповіді дітей в кілька етапів: складання висловлювань по наочному сприйняттю, відтворення прослуханого тексту, складання розповіді – опису, розповідь з елементами творчості. Дані форми навчання розповіді допомагали дітям розвивати власну фантазію за рахунок того, що дитина сама вигадувала сюжет оповідання, придумувала початок або кінець розповіді, робила висновки і умовиводи. Після проведення навчального експерименту спостерігалася позитивна динаміка розвитку зв’язного мовлення у дітей експериментальної групи, так результати збільшилися на 10%. Систематичність проведення занять з дітьми даними видами завдань підвищили інтерес дітей до виконання завдань, мотивацію робити успіхи і бажання виправляти свої помилки.