ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

У статті представлено результати теоретико-експериментального дослідження особливостей поведінки старших школярів з інтелектуальними порушеннями. Метою статті є виявлення особливостей поведінки дітей старшого шкільного віку з інтелектуальними порушеннями. Дослідження здійснювалось упродовж підготовчого, експериментального та узагальнюючого етапів. На підготовчому етапі вивчався стан розробленості проблеми у науці, розроблявся конструкт діагностичних методик; на експериментальному – проводився констатувальний експеримент із застосуванням опитувальників, на третьому етапі здійснюється аналіз, систематизація, обробка накопиченого емпіричного матеріалу. Встановлено, що загальними для старших школярів з нормотиповим розвитком та інтелектуальними порушеннями є зниження імпульсивності та схильності до виникнення порушень поведінки на тлі розвитку когнітивних та афективних процесів. Серед обох груп дітей виявлено респондентів, які демонструють схильність до конформістської, асоціальної й антисоціальної поведінки. Внаслідок порушення нейродинамічних процесів, труднощів встановлення причинно-наслідкових зв’язків старші школярі з інтелектуальними порушеннями є більш схильними до виникнення порушень поведінки. Рівень комунікативних здібностей школярів з інтелектуальними порушеннями є низьким. Такі діти не прагнуть спілкування, у новій компанії почувають себе скуто; їм краще проводити час наодинці, вони обмежують свої знайомства; мають труднощі у встановленні контактів з людьми; погано орієнтуються у незнайомій ситуації; болісно переживають образи. Старшим школярам з інтелектуальними порушеннями притаманні труднощі комунікативної взаємодії та виразні порушення організаторських здібностей, що виявляються в невмінні планувати та контролювати діяльність, приймати рішення та покладати на себе відповідальність за їх виконання