ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ЧИННИК АДАПТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ПЕРІОДУ РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Анотація

У статті представлено всебічний аналіз емоційного інтелекту як важливого психологічного ресурсу, що забезпечує адаптивність особистості в період ранньої дорослості, особливо в умовах деструктивного соціального середовища, зумовленого війною. Визначено, що емоційний інтелект не є вродженим і сталим утворенням, а формується та розвивається впродовж життя, зокрема через свідоме опрацювання емоційного досвіду, залучення до міжособистісної взаємодії та практику саморефлексії. Детально схарактеризовано поняття емоційного інтелекту як здатності усвідомлювати, інтерпретувати, виражати й регулювати як власні емоції, так і емоційні стани інших осіб. Висвітлено його структурні компоненти та функціональні прояви в ситуаціях стресу, утрати й екзистенційної загрози. Зроблено акцент на тому, що в період ранньої дорослості, коли відбувається активне становлення «Я-концепції», життєвих орієнтирів, соціальної та професійної реалізації, роль емоційного інтелекту особливо зростає. Показано, що високий рівень розвитку емоційного інтелекту сприяє підвищенню адаптивності, забезпечує конструктивне реагування на стресори, здатність до саморегуляції, збереження емоційного балансу та формування підтримувальних соціальних зв’язків. У межах дослідження обґрунтовано необхідність системного впровадження психологічних засобів розвитку емоційного інтелекту в освітні та реабілітаційні практики, що мають на меті профілактику дезадаптаційних проявів у молодих дорослих під час війни. Окремо представлено методичні рекомендації щодо практичного застосування ефективних психологічних інструментів, здатних активізувати внутрішні ресурси особистості, посилити її стресостійкість та забезпечити емоційну стабільність у критичних обставинах. Результати можуть бути корисними фахівцям у галузі психології, педагогіки, соціальної роботи та кризового консультування.