ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАВСЬКИХ СТРАТЕГІЙ У КАМЕРНИХ ТА КОНЦЕРТНИХ ЖАНРАХ АСТОРА П’ЯЦЦОЛЛИ: ВІД HISTOIRE DU TANGO ДО DOUBLE CONCERTO

Анотація

У статті розглянуто особливості виконавських стратегій у камерних та концертних творах Астора П’яццолли, зокрема в контексті діалогу інструментів. Проаналізовано інтерпретаційні аспекти творчості композитора, акцентуючи увагу на взаємодії гітари з іншими інструментами в таких творах, як Histoire du Tango та Double Concerto. Окремо висвітлено роль гітари в ансамблевому виконанні, а також специфіку її співпраці з іншими інструментами, зокрема флейтою, бандонеоном і струнними. Стаття також досліджує виконавські підходи до різних жанрів П’яццолли, їх вплив на формування концертних та камерних практик, а також особливості передачі програмного змісту через інтерпретацію музичних текстів. Зроблено акцент на важливості інструментального діалогу як однієї з центральних тем у музиці П’яццолли та її значення для розвитку сучасної музичної інтерпретації. Мета статті – дослідити особливості виконавських стратегій у творах Астора П’яццолли, зокрема в контексті камерних та концертних жанрів. Зосереджено увагу на діалозі інструментів, що є однією з центральних тем у творчості композитора, а також на специфіці взаємодії гітари з іншими інструментами. Аналізуються виконавські стратегії та інтерпретаційні підходи до творів Histoire du Tango та Double Concerto, зокрема з точки зору інструментальної взаємодії та передачі програмного змісту. Особливу увагу приділено впливу таких творів на сучасну виконавську практику та їх роль у розвитку музичної культури.Наукова новизна. У статті здійснено комплексне дослідження виконавських стратегій у музиці Астора П’яццолли, яке поєднує аналіз інструментального діалогу з музично-стильовими аспектами його камерних та концертних творів. Вперше в роботі систематизовано виконавські підходи до творів Histoire du Tango та Double Concerto, досліджено особливості інтерпретації, що виникають через взаємодію гітари з іншими інструментами, зокрема флейтою, бандонеоном і струнними. Окремо акцентується увага на специфіці передачі програмного змісту через інструментальні діалоги та на виконавських стратегіях, які відображають характерні риси стилю П’яццолли. Особливу увагу приділено аналізу сучасних тенденцій в інтерпретації музики П’яццолли, включаючи новаторські підходи до виконання та їхній внесок у розвиток сучасної музичної культури. У висновку підсумовано основні результати дослідження виконавських стратегій у музиці Астора П’яццолли, акцентуючи на важливості інструментального діалогу та музично-стильових аспектів у розвитку камерних і концертних форм його творчості. Визначено, що діалог між інструментами, зокрема гітарою, флейтою, бандонеоном і струнними, є ключовим елементом у музиці П’яццолли, що вплинуло на формування нових виконавських традицій. Висвітлено, як інтерпретація творів Histoire du Tango та Double Concerto сприяє розвитку сучасної виконавської практики, акцентуючи на програмному змісті та виконавських стратегіях, що збагачують музичну спадщину. Підкреслено, що твори П’яццолли мають важливе значення для формування творчого мислення музикантів і є важливим мостом між академічними та сучасними музичними традиціями.