АКУМУЛЯЦІЯ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ У ДОННИХ ВІДКЛАДАХ

Анотація

Донні відклади виступають в якості “депо” сумарної кількості важких металів водних екосистем також і малих річок, які на відміну від непротічних водойм характеризуються динамічністю та активною взаємодією системи “вода – донні відкладення”. У статті наведено результати визначення вмісту важких металів у донних відкладах типової для Полісь- кої зони України малої річки. Найпомітніше зростання концентрацій важких металів спостерігається у тих ділянках, де донні відклади, багаті на органічні речовини, а сама водойма зазнає зовнішнього антропогенного впливу. Доведено необхідність проведення оцінки стану водних екосистем за якісними характеристиками донних відкладів. На момент дослідження, донні відклади характеризувались найбільшим вмістом цинку, а у воді перева- жали концентрації марганцю. У відповідності з теорією молекулярної дифузії, найбільшою здатністю до обміну володіють з’єднання з найменшою молекулярною масою. Побудова кореляційних залежностей вмісту важких металів у донних відкладах і воді дослідної річки, дозволила встановити величини апроксимації: які у створі № 1 становили величину 0,55; у створі №2 величину 0,74; у створі № 3 величину 0,40. Це дозволяє стверджувати, що найбільшим депонуванням важких металів характеризуються донні відклади, які багаті на вміст органічних речовин та зазнають активного алохтонного впливу. За числовим вираженням, елементи у порядку зменшен- ня концентрацій у донних відкладах, розташувались в ряд: Zn > Mn > Cu > As > Pb > Cd > Co; у воді річки: Mn > Zn > Cu > As > Pb > Cd > Co. Отже, на характер накопичення впливають і особливості комплексоутво- рення в процесах обміну з’єднання важких металів між донними відкладами і водою та ряд алохтонних чинників. Зважаючи на здатність водних екосистем до вторинного забруднення (самозабруднення) різноманітними речо- винами, в тому числі з’єднаннями металів, за рахунок донних відкладів, виникає необхідність оцінки стану водних екосистем по якісним характеристикам донних відкладів.