АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА БІОСФЕРОЦЕНТРИЧНОГО СКЛАДНИКА ЕКОБЕЗПЕКИ СЕЛІТЕБНИХ ТЕРИТОРІЙ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/pcsd-2021-4-5Ключові слова:
екологічна безпека, селітебні території, біосфероцентричний складник, рівень забруднення, антропогенне навантаження, транспортна логістична система, екологістикаАнотація
У статті розглянуто питання оцінки стану екологічної безпеки селітебних територій Рівненської області. Аналіз останніх досліджень показує, що екологічна безпека формується під дією екологічних, соціально-економічних та техногенних факторів. Оцінено біосфероцентричний складник екологічної безпеки селітебних територій Рівненської області. Оцінку біосфероцентричного складника екологічної безпеки проводили із використанням методики З.В. Герасимчук та А.О. Олексюк. Розрахунок цього складника екологічної безпеки рекомендується здійснювати за двома типами показників: дестимуляторів, за якими перевищення фактичних даних над мінімальними негативно відображається на рівні екологічної безпеки, та стимуляторів, за якими перевищення фактичних даних над максимальними є сприятливими для екологічної безпеки регіону. У біосфероцентричному блоці проаналізуємо показники антропогенного впливу на природне середовище через формування скидів, викидів та відходів. Біосфероцентричний складник екологічної безпеки містить показники сумарних викидів забруднювальних речовин, щільності викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, споживання свіжої води, частини забруднених зворотних вод у загальному обсязі скидання, утворення відходів І–ІІІ класів небезпеки у спеціально відведених місцях. Інтегрований показник екологічної безпеки біосфероцентричної складової Рівненської області оцінюється такими трьома станами, як екологічна небезпека (5 районів), екологічна загроза (9 районів) та екологічний ризик (2 райони). Проведено кластерний аналіз, у результаті якого встановлено групування показників біосфероцентричного складника у 3 субкластери. Установлено, що на селітебні території Рівненської області відбувається значне антропогенне навантаження на природне середовище. Це в майбутньому значно негативно вплине як на показники якості довкілля, так і на якість життя людини. З огляду на це, для забезпечення екологічної безпеки території необхідно формувати основні та допоміжні стратегії, які будуть залежати від стану екологічної безпеки та фінансових можливостей регіону.
Посилання
Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення : навчальний посібник. Київ : НІСД, 2001. 312 с.
Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства: теорія, методологія, практика / [у 2-х т.]; За наук. ред. Хлобистова Є.В. Сімферополь : Аріал, 2011. Т. 1. 464 с.
Герасимчук З.В., Вахович І.М., Голян В.А., Олексюк А.О. Трансформація інституціонального механізму природокористування в умовах глобалізації екологічні імперативи та системні суперечності : монографія. Луцьк : Надстир’я, 2006. 228 с.
Руденко Л.Г., Лісовський С.А. Концепція сталого (збалансованого) розвитку та її сприйняття в Україні. Український географічний журнал. 2005. № 4. С. 3–10.
Герасимчук З.В., Олексюк А.О. Екологічна безпека регіону: діагностика та механізм забезпечення : монографія. Луцьк : Надстир’я, 2007. 280 с.
Хилько М.І. Екологічна безпека України. Київ, 2017. 267 с.
Самойлік М.С. Забезпечення ресурсно-екологічної безпеки у регіоні: теорія та практика. Аграрна економіка. 2014. Т. 7. № 1–2. С. 131–137.
Хвесик М.А. Основні пріоритети державної політики в галузі раціонального використання охорони та відтворення водних ресурсів України. Регіональна економіка. 2002. № 1. С. 184–197.
Бояринова К.О., Федорова Ю.І. Екологістика як сучасний напрям сталого розвитку. Збірник тез доп. міжнар. наук.-практ. інтернет-конференції «Світ економічної науки» (м. Тернопіль, 28 трав. 2020 р.). Тернопіль. Вип. 23. С. 10–13.
Кравців В.С. Екологічна безпека як об’єкт регіональної політики. Регіональна економіка. 2007. № 1. С. 124–135.
