ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНИЙ СЕНСОР ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЛЕВАМІЗОЛУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/pcsd-2023-2-1Ключові слова:
левамізол-селективний сенсор, потенціометрія, визначення левамізолуАнотація
Розвиток прикладної іонометрії на етапі вимагає як теоретичних досліджень, вкладених у з'ясування природи селективності електродних мембран, і пошуку нових способів синтезу мембран та його модифікації з метою отримання досконаліших структурних одиниць із ширшим діапазоном. функціональні властивості цих матеріалів. Для вирішення цієї проблеми важливу роль відіграє встановлення зв'язку між структурними характеристиками мембран та їх впливом на електроаналітичні властивості. Взаємодія органічного катіону левамізолу (Лев+) з еозином Н (ЕН-) було досліджено Методом математичного моделювання обґрунтовано енергоефективність формування ІА. Молекулярне моделювання систем Лев– + ЕН- та пов’язані з ним розрахунки проводили з використанням пакета «HyperChem 8.0» для різноманітних початкових варіантів розташування протиіонів відносно один одного (процедура «single point»). Геометричну оптимізацію іонів проводили методом молекулярної механіки MM+. Розроблено левамізол-селективний сенсор із пластифікованою полівінілхлоридною мембраною. Електрод містить іонний асоціат левамізолу з еозином Н. Для моделювання складу мембрани як матрицю використовували ПВХ; досліджено мембрани, пластифіковані дибутілфталатом (ДБФ), діетилфталатом (ДЕФ), діоктилфталатом (ДОФ), дінонілфталатом (ДНФ), дибутилсебацинатом (ДБС), трикрезилфосфат (ТКФ). Встановлено, що природа пластифікатора дещо впливає на крутизну і до певної міри на межу виявлення сенсорів. Відгук лінійний у межах зміни концентрації Левіонів 1·10–5–1·10–1 моль/л із крутизною електродної функції 53,1 ± 1,0 мВ/рС. Сенсор має швидкий час відгуку 10 с і може використовуватися не менше 8 тижнів без будь-яких відхилень у довгостроковій перспективі. Сенсори з більшим вмістом пластифікатора працюють довше, ніж з меншим вмістом. Електрод можна використовувати у діапазоні pH 3,0-8,0. Були досліджені коефіцієнти селективності для левамізолу по відношенню до іонів, що потенційно можуть заважати. Для оцінки розроблених сенсорів було проведено їх апробацію щодо левамізолу в модельних розчинах і лікарських формах. Даний сенсор використовували як індикаторний електрод при потенціометричному визначенні левамізолу в препаратах Декаріс (Decaris) і Левамізол-Здоров'я.
Посилання
Машковський М.Д. Лікарські засоби. Медицина, 1986. 624 с.
Фарбер H.A. Клінічне застосування левамізолу перспективи та застереження. Терапія. архів. 1980. № I. С. 95–100.
Ковальов І. Є. Левамізол як імуностимулятор. Хім-Фарм. Журн. 1980. № 4. С. 115–121.
Adams J.G. Pharmacokinetics of levamisole. J. Rheumatol. 1978. Vol. 5. P. 137–142. [PubMed]
International Pharmacopoeia. T.2. Specifications for quality control of pharmaceuticals. Geneva: World Health Organization, 1983. 364 p.
Woestenborghs R. Determination of levamisole in plasma and animal tissues by gas chromatography with thermionic specific detection. Journal of Chromatography. 1981. Vol. 224. P. 25–32. DOI: 10.1016/s0378-4347(00)80134-6
Kouassi E., Caillé G., Léry L., Lariviere L., Vezina M. Novel assay and pharmacokinetics of levamisole and p-hydroxylevamisole in human plasma and urine. Biopharm. Drug Dispos. 1986. Vol. 7. – P. 71–89. DOI: 10.1002/bdd.2510070110
Alvinerie M., Galtier P., Escoula G. Ion-pair high performance liquid chromatographic assay of levamisole in biological fluids. J. Chromatogr. 1981. Vol. 223. P. 445–448. DOI: 10.1016/s0378-4347(00)80120-6
Vandamme Th.F., Demoustier M., Rollmann B. Quantitation of levamisole in plasma using high performance liquid chromatography. Europian journal of drug metabolism and pharmacokinetics. 1995. Vol. 20. № 2. P. 145–149. DOI.org/10.1007/BF03226369
De Baere S., Cherlet M., Croubles S. Liquid Chromatographic determination of levamisole in animal plasma: ultraviolet versus tandem mass specrometric detection. Anal. Chim. Acta. 2003. Vol. 483. P. 215–224. DOI: 10.1016/S0003-2670(02)01377-6
Holbrook A., Scales B. Polarographic determination of tetramisole hydrochloride in extracts of animal tissue. Anal. Biochem. 1967. Vol. 18. P. 46–53. doi.org/10.1016/0003-2697(67)90054-1
Rousseau F., Haguenoer J. M., Lesieur D., Gamot A. P. Gas-chromatographic determination of levamisole in human plasma-normalization and reliability of the method. European Journal of Drug Metabolism and Pharmacokinetics. 1981. Vol. 6. P. 281–288. DOI: 10.1007/bf03189527
Marriner S., Galbraith E.A., Bogan J.A. Determination of the anthelmintic levamisole in plasma and gastrointestinal fluids by high-performance liquid chromatography. Analyst. 1980. Vol. 105. № 1255. P. 993–996. doi.org/10.1039/AN9800500993
Крамаренко В.Ф. Токсикологічна хімія. Київ: Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1989. 423с.
Камман К. Робота з іоноселективними електродами. Москва: Світ, 1972. 283 c.
