СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Анотація

У статті вивчено й узагальнено систему соціальної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами. Здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до трактування поняття «соціальна реабілітація». Розкрито мету дослідження, яка полягає у вивченні й узагальненні особливості системи реабілітації дітей з особливими освітніми потребами в Україні. Досліджено, що соціальна реабілітація спрямовується на відновлення соціального досвіду і встановлення соціальних зв’язків, норм поведінки, спілкування, емоційної стабільності, активного соціального життя, поновлення соціального статусу, інтеграцію у відкритий соціум, розширення і поглиблення соціальних контактів, входження в культуру, відновлення професійних якостей і навичок, соціального досвіду і соціальних функцій, психічного, фізичного і духовного здоров’я дезадаптованих осіб; це процес відновлення здатності людини до життєдіяльності у соціальному середовищі, а також самого соціального середовища і умов життєдіяльності людини, які були обмежені чи порушені з певних причин. Виокремлено основні рівні соціальної реабілітації, а саме: 1) федеральний, регіональний, місцевий рівень соціальної реабілітації. 2) рівень індивідуальної та групової соціальної реабілітаційної роботи Проаналізовано, що в Україні діє розгалужена система реабілітаційних установ: медико-соціальні, професійно-трудові, фізкультурно-спортивні. Розкрито основні правила реабілітації дітей з особливими освітніми потребами. Визначено, що система реабілітації передбачає значний набір послуг, які надаються не тільки дітям, але їх батькам, сім'ї у цілому і більш широкому оточенню. Всі послуги скоординовані таким чином, щоб надати допомогу індивідуальному і сімейному розвитку, захистити права всіх членів сім'ї. Методи дослідження використані такі: теоретичні (аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми); емпіричні (спостереження, порівняння, узагальнення). Доведено, процес соціальної реабілітації протікає в діяльності, що забезпечує пізнання дитиною навколишнього світу, породжує нові потреби, стимулює появу в дітей почуттів, є найважливішим джерелом опанування досвідом міжособистісних відносин і поведінки.