АВТОРСЬКА ПІСНЯ ЯК ВЕРБАЛЬНО-МУЗИЧНИЙ ЗАСІБ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/apv/2022.2.19Ключові слова:
народна самодіяльність, професіоналізм, авторська пісня, фольклорно-народна, культура, естетика, змістовна структура, висока якість.Анотація
У статті описаний певний взаємозв'язок між музикою та творчим розвитком молодого покоління, адже завдяки заняттям музикою відбувається розкриття потенційних духовних ресурсів молоді. Зазначається, що музична освіта залежить від умов суспільно-політичного життя, від рівня культури та прагне до пошуку нових шляхів духовного розвитку. Зазначається, що авторська пісня – некомерційний вид мистецтва, що це вербально- музичний спосіб художньо-образного відображення авторського бачення навколишнього світу, сучасної дійсності. Вона характеризується взаємно збагачуючою єдністю слів, музики та виконання. Зазначено, що авторська пісня базується на художній поетичній мові, яка повинна максимально точніше донести до слухача авторську ідею. Проаналізовано та доведено, що вона відрізняється діалоговою інтонацією виконання. Зазначено, що авторська пісня – пісенний жанр, що виник у середині 20-го століття, виразними засобами та відмінними рисами якого є: змістовне і якісне навантаження на поетичний текст; природність, мелодійність та гармонійна функціональність музичного матеріалу; настрій довірчого спілкування; камерність виконання; ідеалістична, ліберальна спрямованість. Доведено, що складна змістовна структура, висока якість, велика кількість пісень – ось не повний перелік характеристик, які дозволяють вважати авторську пісню феноменом нового прошарку культури, що не зводиться до вже відомих верств культури як професійної так фольклорно-народної. Феномен «авторська пісня» створювався за рахунок творчої активності, що носить назву «народна самодіяльність». Проте було написано чимало пісень, які досягали рівня «професіоналізму». Описано, що численні дослідники наголошували на тому, що автор авторської пісні, власне, не складає музику на вірші, а трансформує художнє твір загалом. Вони переконують, що це надзвичайно складна робота, що носить не миттєвий характер, адже потребує величезної підготовчої роботи, де розкривається цілий творчий компроміс автора з самим собою, у всьому – авторський підхід.
Посилання
Андрущенко В. П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: досвід соціально-філософського аналізу. Kиїв:ТОВ «Атлант ЮЕмСІ», 2005. 498 с.
Безугла Р. І. Масова та популярна культура: до проблеми співвідношення понять. Культура і сучасність: альманах. Kиїв:Міленіум, 2010. № 2
Гончаренко П. В. Вияви масової та елітарної культури в соціальному бутті музики в добу постмодернізму. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2017. № 16. С. 22-25.
Журба В. Передумови виникнення музичного стилю bebop. Міжнародний вісник: Культурологія. Філологія. Музикознавство. 2018. № 11. С. 218-222.
Лозко Г. Національні цінності на тлі глобального хаосу. Слово Просвіти. № 21, 27 Kиїв: Ворон. 2010. 202 с.
Матвєєва Л. Л. Культурологія, Тема 12 Масова та елітарна культури. Навч. посібник. Kиїв:Либідь, 2005. 512 с.
Панталієнко В.В. Проблеми масової та елітарної культури на сучасному етапі. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: зб. наук. пр. Вип. 137. Київ: КНУБП, 2009. С. 43-47.
Сідлецька Т. І. Особливості масової музики як соціального й культурного феномена. Українська культура: минуле, сучасність, шляхи розвитку. наук. зап. Рівненського державного гуманітарного ун-ту. зб. наук. праць. Вип. 19. Рівне : РДГУ, 2013. Т.1. С. 113–117.
Холопова В. Н. Музика як вид мистецтва. СПб.: Лань, 2000. 320 с.
Шак Ф. М. Массова і елітарна музика в епоху Постмодернізму. Aspectus. 2013. № 1. С. 104-110.