ПРОЯВИ ТРАВМАТИЧНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ ДИТИНСТВА В ПРИВ’ЯЗАНОСТІ ДОРОСЛИХ

Анотація

Мета. У запропонованій статті здійснено теоретичний огляд існуючих психологічних теорій щодо травми прив’язаності та представлено результати емпіричних зрізів прояву травматичних переживань дитинства в прив’язаності дорослих. Методи. Теоретична частина роботи будувалася на основі комплексного огляду психологічних теорій на травму прив’язаності. Травма прив’язаності є відомою клінічною евристикою в психології. Однак, в психології з’явилися різні погляди на неї, що призвело до певної неоднорідності в її тлумаченні та розумінні. Тому в цій статті ми здійснили теоретичний огляд проблеми на основі традиційних досліджень прив’язаності та травми. На основі здійснених теоретичних пошуків та узагальнень було розроблено програму емпіричної перевірки визначених положень. Достовірність та надійність результатів забезпечувалася науково-методологічною обґрунтованістю дослідження, використанням адекватних поставленим завданням методів та репрезентативністю вибірки. Результати. Теорія прив’язаності є потужною основою для розуміння регуляції стосунків. Особливо цінним є розуміння впливу травматичного досвіду дитинства, пов’язаного з прив’язаністю дорослих. У цій статті ми досліджуємо роль, яку відіграє орієнтація на прив’язаність у формуванні міжособистісних трансакцій в межах близьких стосунків. Спираючись на існуючі психологічні дослідження, ми пропонуємо нові результати щодо того, як люди з різною прив’язаністю можуть довіряти, переживати самотність та сприймати якість власних близьких стосунків. Нам вдалося з’ясувати, що стосунки позитивно впливають на обох партнерів не залежно від стилю їхньої прив’язаності, є для них джерелом розвитку та ресурсу. Водночас, стосунки є важливими для дорослих з багатьох причин, оскільки вони відіграють ключову роль у фізичному, емоційному, соціальному та психологічному добробуті.